Що в обмiн на газ?
Сьогодні засідання уряду має розпочатися зі звіту голови правління Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» Олексія Івченка. Йому ще на початку червня дали завдання до 1 липня повністю забезпечити баланс газу для країни на друге півріччя. Тим часом ситуація за цей час розвивалася радше в зворотному напрямі. Тобто до руйнування цього самого балансу, що поставило Україну практично на межу «газової війни» з Росією. Цікаво, що ще за кілька днів до цього засідання, відповідаючи на запитання про можливу відставку О. Івченка з посади голови НАК, прем’єр-міністр Юлія Тимошенко, схоже, планувала мати з Івченком досить жорстку розмову. Хоч і зазначила, що до звіту в середу ставити питання про його відставку передчасно.
Прем’єр-міністр також заявила, що на нинішньому етапі «в уряді існує тривога» з приводу діяльності «Нафтогазу», оскільки Кабмін практично не контролює діяльності НАК. «Так склалося організаційно, що НАК «Нафтогаз» був виведений з-під впливу уряду, з-під управління уряду, виведений у якусь окрему систему, якою ні Мінпаливенерго, ні уряд фактично не управляють і не контролюють. У нас сьогодні автономна (газова. — Авт.) модель», — зазначила Тимошенко.
Перший віце-прем’єр України Анатолій Кінах переконує країну в тому, що енергетична криза їй не загрожує. «Я переконаний, — каже він, відстоюючи цю думку, — що йдеться про формування прозорого, конкурентного ринку енергоносіїв як в Україні, так і з її партнерами». І має надію, що лідерам України та Росії вдасться знайти взаємовигідне рішення з питань у газовій сфері. Ми наполягатимемо на збереженні чинних умов оплати послуг за транзит російського газу через територію України. На його думку, перехід на грошову форму розрахунків за транзит й одномоментне різке підвищення ціни на російський газ для України неприпустимі в умовах значної енергоємності української промисловості. Кінах — дуже інформований песиміст і тому має вигляд супероптиміста, який збирається «сформувати умови діалогу з росіянами та на основі професійної, чіткої аргументації шукати оптимальний баланс інтересів». «Я впевнений, він буде знайдений», — стверджує Кінах. Крім того, він заявляє, що уряд не збирається підвищувати ціни на енергоносії для промспоживачів і нічого не говорить про відповідну політику щодо населення. Тож для громадян майже офіційно оголошується: до газової атаки влада готова.
Щоб перевірити це, звернімося до фактів, які не такі оптимістичні, як настрій першого віце-прем’єра. У туркменському газовому сегменті Україні світить не лише прозорість у зв’язку з переходом на безтоварні розрахунки, а й чималі проблеми. Ціна наших товарів, які постачали Ашгабату за бартером, встановлювалася за допомогою коефіцієнтів до їх ринкової вартості від 2 до 2,7. У результаті за контрактної ціни газу $44 за тисячу кубометрів його реальна валютна ціна не перевищувала $30. Після підвищення до $58, на що пішов Юрій Бойко, залишаючись ще якийсь час головою «Нафтогазу» і за нової влади вона виявилася приблизно $40, що також було не так уже й погано. Але повернення туркменського газу на позначку $44, що ставить собі в заслугу Івченко, насправді призведе до зростання реальної ціни туркменського газу через одночасне скасування згаданих коефіцієнтів. Свого часу Росія втратила на такій самій операції з цією країною $100 мільйонів. Зважаючи на те, що нам ще треба за короткі терміни розплатитися з «бартерним» боргом у розмірі $600 млн. (без коефіцієнтів), це ставить «Нафтогаз» у дуже непросте фінансове становище. Утім, Івченко має на туркменському напрямку й певні плюси. Це 5—6 мільярдів кубів так званого інвестиційного газу, які будуть поставлені за цілком прийнятною для України ціною... і трохи залатають наш газовий баланс.
Суцільні мінуси виходять у НАКу на російському напрямку (їх, щоправда, значною мірою можна зарахувати й попереднику Івченка). Унаслідок кількох системних прорахунків у другому півріччі Україна отримає за транзит російського газу не більше одного мільярда кубометрів, тоді як за перших п’ять місяців року — понад 10 мільярдів кубометрів.
Наступного року нам загрожує перехід на грошові розрахунки з Росією за транзит і, відповідно, на світові ціни. У дуже віддаленій перспективі це навіть може дати позитивний ефект. Але тільки не сьогодні і не завтра. Якщо «оптимістам» з уряду не вдасться знайти з Росією справжні точки зіткнення, то, не виключено, що на Україну чекає криза і не лише на газовому ринку.
Чи можна їй запобігти? У цьому сенсі всі надії на переговори на найвищому рівні — між президентами. Кожному з них доведеться зважитися на компроміс або, можливо, на жорстку лінію з погано передбачуваними наслідками. І тут фігура Івченка вже не відіграє жодної ролі. А ось роль такої не дуже відомої широкій українсько-російській громадськості структури, як компанія «Росукренерго», набуває мало не трагічних обрисів.
Нагадаємо, що нещодавно Юлія Тимошенко назвала цю компанію «кримінальним наростом на тілі НАК «Нафтоназ». За словами прем’єра, «практично всі «оборудки» з ціною на газ (тут радше йдеться про ціну транзиту туркменського газу територією Росії. — Авт. ) йшли через офшорні зони, де деякі владні люди ділилися цими надприбутками». «Хочу попередити всіх чиновників, які хочуть замінити в цих схемах Кучму, — продовжувала Тимошенко, — що я як прем’єр-міністр цього не допущу. І, до речі, це абсолютно прямо пов’язане з тим, що відбувається на ринку газу сьогодні». Кому погрожує Тимошенко? Чи не в цій фразі слід шукати справжнє коріння нинішнього газового конфлікту? Не знайшли спільних підходів (не поділилися?) і перетворили міжособистісні недомовки й обвинувачення на загрозу найсильнішої кризи... Де вихід? Про це — в коментарях.
Валерій БОРОВИК, експерт із туркменського газового ринку:
— Перше і найголовніше, що треба в нинішній ситуації зробити уряду, — це повернути собі контроль над НАК «Нафтогаз Україна». Крім того, сьогодні ще є можливість домовитися з Туркменією і замість клірингових поставок продукції, від чого ми тепер відмовилися, якусь частину газу оплачувати будівельними або інвестиційними проектами для нафтогазової чи інших галузей цієї країни. З Росією питання складніше. Не треба погоджуватися на залік 7,8 мільярда кубів — треба вести переговори. Треба позбутися згубної схеми з участю «Росукренерго», за допомогою якої сьогодні транспортується туркменський газ територією Росії й інших країн. Гроші при цьому вимивають на якісь керівні рахунки. Можливо, що вони вже йдуть на інші рахунки, в новій владі — цього я не знаю. Але те, що при цьому до бюджету України не надходить орієнтовно мільярд доларів, я знаю точно. Відносини з Росією треба вибудовувати на двох напрямах. Удосконалити схему транспортування туркменського газу з тим, щоб доходи від цього не надходили якимсь приватним особам. А крім того, все ж не варто повністю переходити на грошові розрахунки за транзит. Ця схема була вигідна для фізичних осіб, які цим займалися раніше, а зараз її треба зробити вигідною для держави. Нова схема начебто прозора. Але без бартерної схеми ми отримаємо збитки. За нашими розрахунками лише втрати в Туркменії становитимуть від 4 до 8 доларів на тисячі кубометрів.
Валерій КОНОВАЛЮК, народний депутат, перший заступник голови бюджетного комітету ВР:
— Подорожчання газу автоматично спричинить підвищення цін на споживчі товари. Сьогодні в цьому питанні проводять політику одного дня. Про серйозні наслідки, які будуть не далі, ніж до кінця року, ніхто не думає. Відповідальність за це повиннi нести і НАК «Нафтогаз України», й уряд, бо, крім розмов, нічого не робиться для того, щоб диверсифікувати поставки енергоносіїв в Україну.
