Що везе до Києва Євген Примаков?

Московські «Известия» писали напередодні візиту, що Примаков збирається ставити перед своїм українським колегою перш за все питання про заборгованість Києва за енергоносії, хоча, як правило, цими питаннями займаються прем’єри та міністри-економісти. Можливо, що цей «козир» російський дипломат витягає «у відповідь» на заяву Тарасюка про те, що Україна ще не подала заявки на вступ до НАТО. Адже наприкінці минулого тижня голова російської Думи Геннадій Селезньов прямо сказав, що чергову нератифікацію Москвою «великого» російсько-українського договору викликано саме цим.

У відносинах обох держав накопичилося чимало невирішених проблем. Перш за все — делімітація кордонів. Проводити морський кордон в Азовському морі та Керченській протоці Росія категорично не бажає, наполягаючи на його визнанні як внутрішнього для обох держав і, відповідно, наполягаючи на спільному використанні його ресурсів. У міжнародному праві таких підходів не розроблено. Українці ж пропонують провести лінію розподілу за визнаними у світі принципами: на рівній віддалі від берегів обох держав. І лише після цього укладати угоди про спільну господарську діяльність.

Керченсько-Єнікальський канал — головний фарватер, через який усі морські кораблі проходять із Чорного до Азовського моря, — лежить в українських водах. За міжнародними правилами, іноземні кораблі, проходячи через такі канали, мусять платити певний збір. У Керченській протоці його сплачують усі кораблі, окрім російських. Росія висуває також ідеї створення спільного органу для управління судноплавством у Керченській протоці, тобто йдеться про те, щоб передати у спільне користування частину української території. Україна, до речі, вже має сумний досвід «спільного» із Росією управління Чорноморським флотом колишнього СРСР...

Невирішеною залишається і проблема розподілу активів та пасивів колишнього Радянського Союзу. Уряди обох країн підписали договір, за яким Київ відмовлявся від своєї частки в боргах і майні Радянського Союзу за кордоном за умови, що українській стороні буде передано будівлі в іноземних столицях під посольства і торговельні представництва, а також буде надано повну інформацію про обсяг активів екс-СРСР (які, за оцінками експертів, у кілька разів перевищують борги). Цього росіяни досі не зробили, і український парламент угоди не ратифікував.

Болючим для України залишається питання реституції культурних цінностей. До Росії в різний час вивезено клейноди Богдана Хмельницького, фрески Михайлівського Золотоверхого монастиря в Києві. Ще 1990 року деякі твори мистецтва вивозилися до Росії «на виставки» і досі звідти не повернулися. А з тих культурних цінностей, які німецькі нацисти вивезли з України, а Червона Армія відбила у злодіїв у Німеччині, повернувся законним власникам лише один відсоток — решта залишилася в Росії.

І ще. Напередодні Великодня російський дипломат Сергій Чорний, перебуваючи в нетверезому стані, на переході збив своїм автомобілем 60-річного киянина, який помер. Чорного було негайно вивезено до Росії. Українські правоохоронці не мали права його затримати через дипломатичний імунітет. Проте дипломата, який скоїв злочин, має судити його країна. В МЗС України кореспондентові «Дня» сказали, що їм нічого не відомо про те, щоб російські правоохоронці зверталися до своїх київських колег по допомогу в розслідуванні цього інциденту. Борис Тарасюк в інтерв’ю «Дню» заявив лише, що сподівається на «адекватну оцінку» з боку Примакова.