Що загрожує банківському здоров’ю
Український парламент іноді робить абсолютно незрозумілі з погляду рядового обивателя ходи. Наприклад, цього тижня були прийняті доповнення до закону про банки й банківську діяльність, відповідно до яких (природно, після того, як цей акт підпише Президент країни) до наглядових рад банків, які належать державі, пропонуватимуться по п’ять кандидатур від парламенту, Кабміну й Президента. Раніше своїх представників у цих органах мали лише парламент і Президент (по сім осіб). Підстави цих змін цілком зрозумілі: уряд, який отримав від політреформи нові повноваження, намагається їх реалізувати у всіх сферах і, природно, у сфері управління державними банками. Якби цього не було, то йому можна було б докоряти щодо бездіяльності, хоча зрозуміло, що така діяльність також не всім подобається. Особливо діячам урядів, що вже пішли, які свого часу не забарилися призначити «своїх» керівників у ці банки. Нова влада з цим, навпаки, поки що не поспішає. Адже керівники цих банків виявилися грамотними й відповідальними.
«Непонятка» в іншому. Того ж дня, коли був ухвалений згаданий закон, парламент призначив по сім (!) своїх членів до НР обох банків. Що б це значило? Перше, що спадає на думку: у ВР розуміють, що відповідний закон ніколи не буде підписаний Президентом, оскільки фактично обмежує його роль у керівництві названих банків. Тому вважають за краще мати не одразу й усе, а хоча б «синицю в руках» — керуються чинним законодавством. Але при більш глибокому розмірковуванні й зіставленні фактів починаєш розуміти, що банківська система все більше залучається до політичних розборок і, таким чином, мимовільно й, швидше за все, абсолютно необґрунтовано потрапляє в смугу підвищених ризиків — як та наречена, через яку вирішили привселюдно з’ясовувати стосунки нестримані й не надто розумні женихи.
Між тим час явно невідповідний. Попереду в наших банків певні проблеми, пов’язані зі вступом України до СОТ. Днями Верховна Рада дружно підтримала в першому читанні законопроект (він входить до числа необхідних для вступу України до СОТ), що надає іноземним банкам право вести банківську діяльність і відкривати на території України філіали. Цікаво, що «проти» проголосували лише комуністи. А ще цей проект гостро критикувала Асоціація українських банків, яку ніколи раніше не характеризувала солідарність із КПУ (у тому числі й щодо членів НР держбанків). АУБ заявляє, що умови допуску на український ринок філіалів іноземних банків, запропоновані у відповідному законопроекті Президентом, можуть ускладнити конкуренцію з ними українським банкам. Про це сказав днями журналістам президент Асоціації українських банків Олександр Сугоняко. Він перерахував також різноманітні ризики для банківської системи, які можуть виникнути в результаті законодавчих новацій уряду, передбачених у пакеті законів, пов’язаних із бюджетом- 2007. Голова ради АУБ, член комітету ВР з питань фінансів і банківської діяльності Станіслав Аржевітін також зазначав неготовність вітчизняних банків до конкуренції з іноземцями.
Одночасно Аржевітін висловив припущення про те, що Національний банк України знаходиться на межі втрати своєї незалежності щодо проведення грошово- кредитної й валютної політики. «Не дай Боже, він знову стане такою фінансовою конторою уряду зразка 1992 — 1994 років», — сказав Аржевітін, явно кидаючи камінь на вулицю Грушевського.
На цьому тлі абсолютно невинно й спокійно виглядає інформація про робочу зустріч Президента Віктора Ющенка з головою Національного банку Володимиром Стельмахом, розповсюджена прес-службою глави держави. Сторони обговорили підсумки розвитку банківського сектору за десять місяців поточного року, зазначивши позитивні тенденції в ключових напрямках. За словами Стельмаха, з початку року на 30% збільшилася сума банківських внесків населення, на $7,6 мільярда збільшилися валютні авуари, в тому числі НБУ. Ці тенденції, на його думку, свідчать про підвищення довіри громадян до банківської системи. На зустрічі також йшлося про інвестиційну політику та дії НБУ щодо підтримки стабільності гривні.
Невже в такий складний період глава держави зустрічався з головним банкіром лише для того, щоб похвалити за успіхи керованого ним співтовариства? Думається, й тут насправді йшлося про деякі ризики й про позиції Нацбанку. У будь-якому випадку, в цій незалежній за законом установі сьогодні все більше говорять про тиск, що йде на нього практично з усіх сторін. І тут хочеться нагадати нашим державним діячам біблійну притчу, згідно з якою мудрий цар визнав матір’ю дитини жінку, яка відмовилася від материнських прав заради його здоров’я.
