ЩОДЕННИК

14 червня

Мій дім — моя фортеця. В містечку, де я живу, цей девіз стає все більш розповсюдженим. Один із атрибутів житлових «фортець» — багатоповерхівок — неприступні металічні двері з кодовим замком.

У нашому під’їзді бомж Вася вряди-годи підночовував. Тепер не підночовує — замок, код. Свої — знають, чужим — зась. Тому двері у нашій «фортеці» уже півроку на замку. Хто там тупоче, набирає складний код — нам байдуже. Голова будинкового комітету каже: «У нас усі вдома».

Іду якось ввечері з роботи додому. Підходжу до під’їзду — а двері прихилені, не на замку. Наступного дня те саме. А наступного Васю зустрів — він мирно похропував на сходовому майданчику, підмостивши під голову речмішок. Дива та й годі!

…Недавно зустрів голову домового комітету.

— Привіт від Васі!

— Та нехай, поки дощі. Крім того, дітлашня, бува, код забуває. Отже, поки що «фортеці» в нашому містечку відміняються.