ЩОДЕННИК

3 березня

Кожної неділі очікую програму В.Познера — й кожного разу розчаровуюсь. Після доволі агресивно-однобічних передач з українською передвиборною тематикою за участі одіозних фігур на кшталт Г. Павловського, В. Маркова і навіть досить «демократичних» представників влади і інтелігенції дуже цікаво, що вони говоритимуть після перемоги В. Ющенка. Один iз політологів у останній передачі В.Познера напередодні третього туру виборів закинув у бік Ю.Тимошенко та В.Ющенка: «Всі вони вийшли з шинелі Кучми». Дуже хотілось втрутитися: «Так, але вони вийшли, а інші бажають цю шинель взяти собі у спадщину». Поки що такої можливості телебачення не дає. Залишається коментування після передач. Найбільше вразило, що, обговорюючи передвиборну ситуацію в Україні, всі учасники практично одностайно прийшли до висновку, що для Росії важливі не демократичні перетворення у «дружній країні», а такий її стан, який економічно й політично був би найбільш вигідний для північного сусіда. Відразу захотілось зробити висновок: «Отже, багатовіковий міф про «спільну колиску», слов’янську єдність та інші політичні фішки луснув як переспілий горішок». Ставлення еліти Росії до президентських перегонів в Україні нарешті чітко показало те, що ховалось під політичним словоблуддям. А от взаємини, що вибудовують народи, хоч і різні, але дійсно близькі, — то інша справа.