ЩОДЕННИК

26 січня

У баби Галі, нашої сусідки і найближчої подруги моєї покійної мами, зіпсувався телевізор. Так і живе старенька вже декілька місяців, слухаючи тільки передачі українського радіо. У довгі зимові вечори є час подивитись і кіно, та нема грошей, щоб купити новий телевізор, а старий, куплений ще у вісімдесяті роки, ніякому ремонту не підлягає. Отож, почувши, як стара жінка збиткується, що дуже ж хочеться побачити, як новий Президент складатиме присягу, запрошую прийти до себе. Місця біля екрану вистачить, бо всі діти і внуки, як і мільйони українців, будуть у Києві на Майдані, як і в ті сімнадцять листопадово-грудневих днів, які потрясли внутрішній світ нашого народу, коли внук- підліток після уроків, а діти, хто під час, а хто після роботи кожного дня свої голоси приєднували до мільйонноголосого: «Так!».

Затамувавши подих, стежимо за кожним рухом, ловимо кожне слово, вимовлене людиною, яка пройшла всі дванадцять кругів пекла за останні п’ять місяців свого життя, а зараз гідно, урочисто і впевнено ступає на нелегку хресну дорогу.

— Щасти тобі, синку! Господи, допоможи тобі! – шепоче баба Галя, хреститься і новим фартухом, надітим заради урочистої нагоди, витирає радісно- схвильовані сльози, які непрохано течуть з очей.