ЩОДЕННИК

...У двері раптово постукали. На порозі стояв хлопець років десяти. Худорлявий, з сірими настрашеними очима. Бліде личко і вилицюваті щічки свідчили про далеко не досконалий раціон харчування підростаючого організму. Старенькі, колись кольору лазурної блакиті, пожмакані штанці та чорний в’язаний гольф із дірочками – ось і весь гардероб. У тоненькій руці зі слідами порізів і синців хлопець тримав прозорий поліетиленовий кульок з печивом. Із тістечок виглядало велике зелене яблуко. ...Майже кожного дня дике хлопченя тиняється багатоповерховими гуртожитками у пошуках чого- небудь їстівного. Не лише для себе. «Батьки» можуть вилаяти і побити, якщо він повернеться «додому» з порожніми руками, без заробітку. А б’ють, певно, часто і боляче, бо забагато застиглих кров’яних згустків під молодесенькою шкірою. Надмірно страждань у сірих очах. Мабуть, краще у притулку горювати, ніж терпляче вислуховувати безпідставні знущання родичів. Та й за що покарання? Народився невчасно, не в тій родині, не в тій країні?