ЩОДЕННИК

У пошуках прекрасного забрели ми одного разу з онуком на виставку акваріумних рибок. У акваріумах, різних за формою й розмірами, плавало стільки чудернацьких підводних мешканців, що очі розбігались всюдибіч від різноманіття кольорів, форм, вусів, хвостів, забарвлень плавників і луски.

Та біля одної з ємкостей можна було стояти годинами — плавала там риба, яка з хвоста й тулуба була звичайнісінькою, а от голова в неї зовсім скидалася на людську. Вона зловісно ворочала величезними банькатими очима, дихала, як дихає хвора на нежить людина, трохи відкриваючи губатий рот, наче дивилась тобі у вічі й хотіла щось сказати. Страшнувато було спостерігати за цим обдутим обличчям, яке обросло моторошними плавниками. Здавалось, що це кошмарне видіння зійшло з полотен Босха або Брейгеля.

Навряд чи коли–небудь нідерландські художники бачили цю рибку, яка живе біля берегів Південної Америки. Подібні образи створила їхня фантастична уява, направлена проти фізичного й морального потворства людини.

Та дійсність часто буває несподіванішою навіть за необмежену, геніальну фантазію.