ЩОДЕННИК

Онук-підліток за останні чотири роки вже вкотре перечитує свою улюблену книгу — «Таємничий острів» Жюля Верна.

Коли вiн читав роман перші рази, то із захопленням ділився своїми враженнями від подій, надзвичайних ситуацій, які відбувалися на сторінках «Таємничого острова».

Пізніше глибокий слід у його душі залишили герої роману — розумні, чесні, прямодушні, завжди готові прийти на допомогу іншим. Цього ж разу він, дочитуючи великий твір, пожалкував, що такі багаті острови, з напрочуд красивою природою, незайманими місцями, багатими надрами землі, були, мабуть, тільки тоді, коли Ж.Верн писав свої фантастичні твори. А тепер їх майже не залишилось, адже у найвіддаленіших від материків місцях люди якщо не селяться назавжди й «беруть у природи всі її милості», то хоч на періодичне перебування закидають туди «Останніх героїв»-1, 2,3, 4...

Отже, тепер добре не там, де нас нема, а там, де нас ніколи не було й не буде.