ЩОДЕННИК

На прем’єрному показі казки-феєрії в місцевому театрі художник по світлу зробив ефект падаючого снігу, і переповнений десятирічною малечею зал захоплено вигукнув «ВАУ». Разом з дітлахами це чуже слово тягнули і їхні матусі. Не «Ой, як красиво» чи «ой, як файно», а саме це пресловуте «ВАУ».

Запитаєте, чому? А тому, що вже давно всі ми разом із відповідальними державними органами не даємо належної відсічі цій англомовній навалі. Більшість з нас до діла і без нього використовує «о’кей», вважаючи, що цим утверджують свій імідж сучасної ділової людини.

Англомовними текстами оформлені численні рекламні щити в обласних центрах і столиці держави, вивіски магазинів, офісів, казино і нічних клубів, рекламні оголошення газет і журналів. Чого варто те ж «ВАУ», що кожний день летіло зранку по Національному радіо в рекламі безалкогольного напою «Живчик». То, може, вже настав час повернутися обличчям до цієї проблеми? Не треба ще раз підкреслювати, що повага до рідної мови є водночас виявленням поваги до себе як громадянина Незалежної держави. Добре відомо, що ціла низка людських рис, серед них і гордість, отримуються генетично і примусово виховати їх неможливо.