ЩОДЕННИК

В Ужгороді цвітуть улітку прекрасним білим квітом бразильські дерева — катальпи. Навіть шкода, що цвіт має властивість обсипатися.

Так і цього року сталося.

Сьогодні смаглява циганка в оранжевому комунальному жакеті розгрібала його відьомською мітлою. Насправді ж, напевно, не вигрібала веслом своєї мітли до якоїсь пречистої Музи, а шукала загублену кимось копійку-другу.

Я дуже розчарувався в циганці після такої думки.

Але потім зміркував, що навіть необережні п’яниці сьогодні настільки бідні, що копійки вона все одно ніколи не знайде.

Після цього творчий ген у мені задоволено засопів, наче лісовий гномик, який давно не їв, і от нарешті знайшов білий гриб під гіллястим дубом.

Я аж скреготнув зубами, бо це порівняння знову загорлало всьому світу про мій ниций натуралістичний апетит.