ЩОДЕННИК

На землі панує травень. Місяць найсвіжішого і найяскравішого зеленого кольору, найп’янкіших ароматів бузку, запах якого, особливо після дощу, хлюпається за край Землі і наповнює весь біляземний простір. Місяць, коли після зими прокидається все живе, наливається соком, одягається в шати, тягнеться до сонечка. Місяць, який є синонімом слову «життя», для якого слово «смерть» — антиприродне.

Яке захоплення викликає вишнева заметіль, коли навіть у безмісячну ніч сільська вулиця спочатку світиться від цвіту на деревах, а через декілька днів уже земля під вишнями стає такою білою, що боїшся ступати на неї босими ногами, бо здається, що знову зима насипала снігу по щиколотки.

Благословенна пора, коли тільки сяде сонце, шаленіють солов’ї протягом всієї ночі так голосно і затято, що не може заглушити їх навіть багатотисячний жаб’ячий хор, звучання якого викличе естетичну насолоду навіть у байдужої до будь-якої музики людини — скільки всеперемагаючої жаги до життя чується у голосах «виконавців».

По землі крокує травень...