ЩОДЕННИК

Спочатку було слово... Чи звучало воно як Бог чи Мама, чи не все одно, адже звуки його доторкнулися вуха, серця й душі людської, допомогли збагнути світ, зрозуміти свого ближнього, проникнутися любов’ю і до Бога, і до матері, і до всього живого на землі?

Не можна жити людині без слова!

Але часом, коли чуєш мову наших сучасників, понівечену двомовністю, а останнім часом і англомовними вкрапленнями — «фейсом об тейбл», коли й поважного віку чоловіки в імпозантних костюмах, і молоді мами, які апофеозно везуть у дитячих візках своїх первістків, при абсолютно спокійному спілкуванні, не під час сварки, не в серцях, літературну мову перемішують матірщиною, — і важко визначити, якої лексики більше, мабуть, п’ятдесят на п’ятдесят, то мимоволі думаєш: якщо про Бога і Матір згадувати тільки в нецензурщині, то, мабуть, краще було б, якби людина залишилася німою...