ЩОДЕННИК
14 січня, 00:00
14 січня
З дитинства, пам’ятаю, вчили — не гріши: Всевишній бачить і карає. Виросли. Зрозуміли. Кожний по-своєму. Кожний для себе. Для себе євроквартиру у престижному районі. Для себе дачу на Форосі. Для себе круте авто. Для себе по вихідних Гаваї. Для себе… Для себе… Для…
Маю із всього того лише дещицю. Ніби й без гріхів. А Він карає. Карає безжально, іноді навіть підступно. І, здається, дуже часто незаслужено. Хоча й не винна, каюсь, прошу прощення. І думаю: праведникам простіше — ані каяття, ані вибачень не треба в душу вкладати. Та часто млоїть одне — а чи є вони, праведники?
