ЩОДЕННИК 15 жовтня

Одна приятелька мені нещодавно зізналася: щастя, це коли вона вранці випроводжає чоловіка на службу, дітей — у школу, а сама... А сама, поки є півгодинки до виходу на роботу... Що б ви думали, вона робить?

Спершу, каже, послухаю трохи «Брандербурзькі концерти» Баха чи увертюри Телемана, а потім — «врубаю» якусь попсу й танцюю! Танцюю до упаду — настрій підвищується на весь робочий день. Це, мовляв, заміняє їй і шейпінг, і бодібілінг укупі з психоаналізом.

Розповідаючи про свою таємницю, приятелька якось по-дитячому усміхалася. Я зрозуміла: саме тому вона сьогодні виживає, саме тому не скиглить, не квилить. І це в той час, коли всім так тяжко, коли он шахтарі.., а вчителі.., а сільські трударі... Справді: серед усіх моїх знайомих вона одна постійно щось затівала з підробітками-переробітками, словом, не сиділа на місці, не чекала на чергову урядову програму виходу з кризи — і фактично утримувала всю родину.

...Невже й справді танці допомагають?..

Може, й собі вдатися до танців — щось та витанцюється?

№197 15.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»