ЩОДЕННИК

В дитинстві на питання «Яких людей більше: хороших чи поганих», я одразу відповідала: «Звісно хороших!». Але сьогодні, вибираючи зі свого волосся бите скло, знову над цим замислилася. Чимось невдоволений пасажир трамваю, вщент розбив скляні двері пляшкою. Він не думав про можливі наслідки, про людей, які стояли поруч... Нелюдська злість захопила його душу. І що далі? Тепер його не можна вважати хорошим? Тоді й інші, які просили зупинити трамвай, щоб помститися, теж автоматично втрачають це право. Злість від однієї людини, наче хвороба, передалась іншим і, замість допомоги постраждалим, вони прагнуть помсти. І від цього стає значно страшніше, аніж від великої кількості скла, що летить на тебе. Пігулки від хвороб душі, нажаль, ще не винайдено.