ЩОДЕННИК

Декілька разів відвідав книжковий ринок на Петрівці: перед початком навчального року і відразу після першого вересня. Від дітей, що вели батьків і запитували певні підручники, не проштовхнутися. Батьки виглядали як доважок, що має гаманець; і вони не скупилися, накупляли своїм чадам зошитів, книжок і всілякого приладдя. Звичайно, дорослі розраховують, що все це дасть змогу дітям вирости розумними, освіченими, культурними.

Але бум купівлі закінчився, а результати далеко не завжди такі, яких очікують. І виявляється, що книжки мають неприємну особливість — їх треба читати, вдумуючись у написане, напружуючи свій мозок, в зошити записувати щось продумане самою людиною, а не бездумно переписувати «від... до». А з цим тільки школа проблем не вирішить. Призвичаювати до такої роботи дитину необхідно в сім’ї, починаючи з самого малого віку і зробити це можуть батьки, що самі пройшли цей шлях не як неприємний обов’язок, але як те, що створило вкорінену звичку. На жаль, серйозна книга, а точніше, її читання, стає все менш привабливим і актуальним, можливість праці в Інтернеті доступна не багатьом, і вже виростає покоління батьків, що проходить зараз через «виховання» телесеріалами про багатих і бойовиками з суперменами.

В реальному ж житті ані багаті, ані супермени не з’являються у необхідний час, не вирішують назрілі проблеми, їх треба вирішувати самим людям. Що і хто їм допоможе? Клубок питань, що хвилює суспільство у кризові періоди. Криза минеться, чи зміниться людство? Велика імовірність, що все залишиться по-старому, лише з’являться нові серіали за сюжетами, що обігрують нещодавні трагедії і тільки зовнішньо нагадують реальне життя.