ЩОДЕННИК

У нашому під’їзді чисто й затишно. Двері щільно причиняються, батареї водяного опалення гріють, поштові скриньки цілі, лампочки світять. Сходові майданчики щодня миє найнята прибиральниця. У вікнах немає павутини, а в парадному на підвіконні у горщику росте справжній кактус. До речі, нещодавно він розцвів.

І треба ж такому — віднедавна до нас у під’їзд занадилася ночувати бомжиха. В інші не ходить, а з нашого не випхаєш. Прийде ввечері, приляже тихцем у закутку на своїх торбах та й спить. Ми вже і так, і сяк її випроводжали. Навіть загальні збори жильців улаштовували. Усе намарне. Уперлася, і квит. Зрештою, мешканець квартири на першому поверсі дід Клим додумався її запитати: «А чому ти в інші під’їзди не ходиш?» Бомжиха відповіла: «Мені там не подобається. А у вас чисто, гарно».

Відтоді жінку ніхто не чіпає. Ну, подумаєш, трохи насмітить. Ну подумаєш, запах від неї. Зате ми сьогодні напевне знаємо: поки бомжиха у нас ночує, значить рейтинг нашого під’їзду на висоті.