ЩОДЕННИК

Зайшовши на прийом до лікаря, разом iз медичною карткою кладу шоколадку:

— Це вам на обід до чаю!

— Дякую. Ви не проти, якщо я нею он тих хлопців пригощу? — запитує лікар.

— Я — проти?! Звичайно ж нi. Я не відразу і помітила двох хлопчаків, яким медсестра дооформляла якісь документи в іншому кутку кабінету. Вони з інтернату. Ніяково беруть гостинець червоніючи, дякують. Біль від хвороби підсолоджений незвичною увагою лікаря. Усмішка на вустах хлоп’ят, усмішка у мене в душі.

Я чомусь з незвичною щирістю почала викладати лікарю свої проблеми. Бо ж побачила, що тут є найголовніші ліки — людяність.