ЩОДЕННИК

Наскільки все-таки живучою виявилася ідея Остапа Бендера, котрий три чверті століття тому зареєстрував свої «Роги та Копита»! Бо ж скільки води спливло, а ідея — ось вона, «цвіте і пахне».

Наші ЗМІ буквально кишать оголошеннями: «Куплю жовчні камені великої рогатої худоби (ВРХ)». Суми за «скотський» товар обіцяють не малі — по $ 5 за кілограм. Цікаво, що за Ельдорадо відкрили послідовники Великого Комбінатора? Невже наші корівки такі «золотоносні»?

Очі на ситуацію відкрив мені знайомий доцент — ветеринар із сільгоспуніверситету. Виявляється, жовчні камені ВРХ — дійсно надзвичайно цінна сировина для виробництва цілого ряду ліків, передусім — від захворювань печінки. І виїжджають ці камені з України далеко-далеко на Захід. Ось він, мотив для зловтіхи! Є все ж таки дефіцит у буржуїв! Жовчні камені ВРХ — у дефіциті! Великорогаті члени капіталістичного суспільства, пояснив ветеринар, харчуються так, що з наших співгромадян багато хто позаздрив би. Тут тобі і чиста екологія, і кристальна вода, і дієтхарчування регулярне. Звідки ж каменям заводитися? Одна ж то й надія західних фармацевтів — «наші ще не порубані на м’ясо хвостаті бідолаги — «аби здохли» з їх підніжним кормом на узбіччях автотрас.

А як же ми, люди? Поспілкувався зі знайомим хірургом з райлікарні. Каже, не буває, щоб жовчних пузирів не видаляли.

Видно, настав час... «збирати камені».