ЩОДЕННИК

Знайомий вряди-годи їздить у справах до Німеччини. Серед його приятелів чимало поважних бюргерів. Перебуваючи в гостях у одного з них, він здивувався одній його звичці. Бюргер, залишаючи помешкання (їдучи у відрядження, летячи у відпустку на Багами, вирушаючи за місто на уїк- енд), зазвичай витягає зі сховку найцінніший свій скарб — багатющу колекцію старовинних монет — і кладе її на видне місце — на столик у вітальні. Спеціально для злодіїв. Щоб ті, увірвавшись до помешкання за відсутності господаря, не робили зайвого гармидеру, не трощили меблів, не зривали підлогу, а взяли те, за чим прийшли, та й накивали п'ятами. До речі, так робить чи не кожен розсудливий бюргер. Той кладе гроші, той коштовності, а один навіть накреслив схему: де, в якій кімнаті, на якому поверсі стоїть дорога апаратура, телевізори, комп'ютер...

Атож, у німців є чому повчитися, подумав я, тим паче, невдовзі мені вирушати у відрядження. Та й став гадати: а що ж я перед від'їздом покладу на столик у вітальні? Гадав-гадав, гадав-гадав – і нічого не вигадав. Порожнім буде мій столик. Нехай трощать меблі, зривають підлогу, обдирають шпалери, шматують подушки, довбуть стіни. Може, хоч злодії в моїм домі щось відшукають, бо я не знайшов нічого.