ЩОДЕННИК

Нічого не вдієш — ринок. Усі продажні. Той продає цигарки, той геть усім — свої зуби, а інший, губернський начальник – прийнятну для нинішньої влади громадянську позицію. Як у деяких регіонах, де завжди люблять «верхівку» рівно до того часу, коли вона гарантовано втратить свою вагу в суспільстві. Потім із такою ж запопадливістю люблять іншу.

Компартійці?

Та ні... всі вони вже в інших, потрібних вищому керівництву країни партіях.

Та й при КПРС не були тими партійцями, яких хотіли постулати того вчення. Людей, котрі бажали прогресу для країни пригинали. А тих, хто служив, поважали.

Тоді була система, бо розірвані фрагменти життя об'єднувалися одною партією.

Тепер до кожного розірваного фрагмента припасована своя партія – i системи нема.

Осердям її все ж таки хочуть зробити Леоніда Кучму. Якщо він і стане зрештою людиною-партією, то це буде поверненням до старого «доброго» стану: коли чемно служили, начальники могли поїсти й випити де завгодно, а люди – не скрізь...

Але як тоді з ринком?

І кого зрештою виберуть Леніним – Шевченка, Кучму, Христа чи, власне, Леніна?