Перейти до основного вмісту

ЩОДЕННИК

08 вересня, 00:00
8 вересня

Йдемо Подолом. Оновлений, а подекуди й новий Поділ викликає подвійне почуття — і радість, і розпач... На пам'яті старий Поділ зі своєю аурою, духом. З дво-, триповерховими комуналками та селекційними тарганами. З вправними й передбачливими євреями-крамарями, які завжди дуже бідні й у яких усе є. З Віктором Некрасовим — постояльцем численних подільських винарень. Куди воно все поділося? Всюди реклама вітчизняного пива — якого хочеш. Замовляємо найкраще в світі — оболонське. До пива — солоні горішки. Заморські. Свої перевелися — вимерзли, вигоріли, висохли, вимокли... Сіль — розчинилася, випарувалася. Добре сидимо. Навпроти — Макдональдс. Там усе є. Все — завезене звідти. Навіть смердючий маргарин, яким пропахла вся Америка. Тепер і ми нюхаємо, хоча й без насолоди, але ж за немалі гроші. Бо швидко й красиво. До нашого столика крадькома, озираючись на конкурентів, тихенько підійшов бомж. За вишуканим звертанням вгадується інтелігент — інженер, або вчитель, або вчений- мислитель. «Вибачте, будьте ласкаві. У вас пляшечки звільнилися?». Сховав свою дорогоцінну здобич за стіною й крадькома — до сусіднього столика. Раптом різко змінює курс, обминаючи юну офіціантку. «Вон отсюда, бродяга! Много вас тут таких...». І вихопила спорожнілі пляшки з-під носа мисливця-мислителя.

Розгортаю свіженьку газету. Претенденти на президентське крісло обіцяють усім щастя. Порівну. Їх уже п'ятнадцять! Щастя порівну між собою? Не розумію щось, бо дурний...

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати