ЩОДЕННИК

Моя бабця померла в січні. Я приїздив у село на похорон, разом з родичами провів стареньку, пустив на могилі сльозу. Але, виявляється, моя бабуся не померла. Виявляється, вона жива. Принаймні вона й досі отримує пенсію. Працівники відділу соцзабезу кажуть, що моя бабця ще «житиме» як мінімум два місяці — аж поки держава не виплатить усе заборговане.

Як тут не обуритися й не порадіти водночас? Ганьба науковцям, медикам, геронтологам, які протягом десятиліть не змогли придумати для людей похилого віку нічого путнього! «Ура» нинішньому уряду, який за лічені роки винайшов для них чудодійний «еліксир життя»! Гадаю, нашим «кулібіним» не варто зупинятися на досягнутому. Даєш «життя після смерті» упродовж цілого року! Даєш «невмирущість» на цілу п'ятирічку!