ЩОДЕННИК

Тим часом як більшість населення нашої країни сиділа за святковим столом, у наших сусідів по поверху сталося лихо. У семирічної Іри розболівся живіт, піднялася температура. Спочатку батьки вирішили, що це звичайне отруєння, і з лікарнею можна зачекати до ранку. Проте стан дівчинки швидко гіршав. О третій годині ночі мати була змушена викликати «швидку».

«Швидка», на щастя, приїхала швидко. Поталанило: молодий фельдшер виявився дуже уважним і компетентним, хутко визначив, що в дівчинки напад гострого апендициту, і потрібна термінова операція. У лікарні знову поталанило. Попри свято, операційна сестра й анестезіолог ще не пішли додому після нічної операції. Більше того, чергував досвідчений і ввічливий хірург, і в наявності були всі необхідні медикаменти. О п’ятій ранку операція закінчилася.

Сьогодні Іринці знімуть останній шов і випишуть додому. І мама, як завжди перед сном, почитає їй улюблену казку.

Спостерігаючи всю цю історію, я подумала, як це важливо, щоб людині хоча б інколи таланило. Леле... На жаль, не почитає вже казку своєму малюку інша моя знайома. Коли з її синочком (йому був один місяць від народження) сталося лихо, «швидка», як завжди, приїхала з запізненням, хірург забарився з операцією, анестезіолог помилився... Коротше, не поталанило.