ЩОДЕННИК
Дві стрімкі гори. Між схилами — струмок, а біля нього — асфальтівка. Нею йдемо. Сини і я. Над головами молодою зеленавістю панують буки. Нас чекає на вершині середньовічний Невицький замок. Руїни сповнилися захопленими вигуками синів: — Диви — бійниці!.. — А тут був колодязь!... Ось — сторожова вежа!..
— Володіла замком Поган-дівча, — розповідаю. — Потім його завоював Матяш. Вона втікала на коні від нього, зачепилася за гілля волоссям — він її і вбив.
— Убив, бо Матяш хороший був, а Поган-дівча — погана? — питає Назар.
— Так, — підсумовує Богдан, — Хороші повинні вбивати поганих, а погані вмирати від хороших.
Хочу щось їм сказати — не знаходжуся.
На другий ранок Богдан говорить:
— Я дізнався — Поган-дівча вбивала селян, коли не приносили молока й курячих яєць для розчину на будівництво замку. Вона справді погана.
— Якби тепер треба було приносити молоко та яйця — в Ужгороді багатьох би довелося вбити, — завершив думку Назар.
Я хотів щось сказати і знову не знайшовся.
Випуск газети №:
№96, (1998)Рубрика
Панорама «Дня»