Щоденник

25 січня

Ці роздуми викликані вкрай потрібною розмовою про необхідність створення інтелектуального середовища в друкованих і електронних ЗМІ, які мудро повела головний редактор «Дня» Лариса Івшина у своїй газеті й на радіо «Промінь».

Яскравий приклад у вірності редакційній політиці «День» демонструє ось вже понад 15 років, увійшовши до числа якісних видань світового простору, котрі завоювали авторитет на різних континентах. Тепер «День» знають і читають не тільки в Україні, а й далеко за її межами — у США, Канаді, Німеччині, Франції, Польщі, Росії та в інших країнах. Цьому великою мірою посприяв й Інтернет. І тут треба тільки порадіти, що в нас таке солідне видання, авторитет якого постійно зростає. Воно віддзеркалює всі суспільно-політичні й духовно-культурні процеси, що відбуваються у великій європейській державі, якою є Україна.

У час, коли майже все в житті комерціалізувалося, відбулися разючі переоцінки цінностей, мізки людей «освіжати» шляхом правдивого і переконливого слова потрібно постійно. І виховувати передусім слід наших політиків, котрим довелося вершити долі мільйонів людей. Безперечно, є немало щирих патріотів, які хочуть змінити життя багатостраждального українського народу на краще, зберегти те найцінніше, що, за словами Лариси Івшиної, було у старій «будові» ХХ і попередніх століть, бо треба спиратися на міцний фундамент досвіду поколінь, виносячи серйозні та повчальні уроки з минулого.

Як і вчора, сьогодні треба рятувати значну частину людей від осатаніння й озвіріння, непомірної жадоби до матеріальних цінностей, що призводить нерідко до багатьох людських драм. Це також від того, що змінилися мислення та поведінка людей в жорстких умовах ненаситного ринку, суцільної комерціалізації.

Хоч як це прикро, але історія не раз переконувала, що революції, інші суспільні «зсуви» робили маси, а їхніми результатами користувалися негідники різних мастей. Давня, як світ, істина. Як важливо, а то й доленосно, вкотре не помилитися. Різних клятв, запевнень і обіцянок вистачає. Вони лунають на майданах і з різних трибун. І надзвичайно боляче стає, коли після «обожнювання» кумирів через певний час настають гіркі розчарування. Якщо це трапиться знову після жовтня 2012 року, то звинувачувати ми повинні будемо тільки самі себе...