Щоденник

13 грудня

Іноді якось різко переконуєшся, наскільки ілюзорною буває впевненість у тому, що ти розумієш іншого. Правда, знайома ситуація: щойно хтось починає пояснювати тобі своє бачення, наприклад, певної проблеми, радить, як її краще залагодити, як ти буквально на другій фразі, перебиваючи, кидаєш: «Та вже зрозуміло, так і зроблю»? Зрозумівши, упевнено щось робиш, підбадьорений підтримкою іншого. А врешті той інший тебе з подивом запитує: «А хто тобі такого нарадив?». І ось тут уже справді усвідомлюєш, як далеко ти був від цієї людини під час попередньої розмови. Проблеми порозуміння очевидні. Спадає на думку: недарма герменевтика — галузь гуманітаристики, що досліджує питання розуміння і тлумачення — виникла ще за часів давніх греків. Вона постала як практика тлумачення Святого Письма, а вже в епоху романтизму завдяки Шлейєрмахеру набула увиразнення як метод дослідження. Сучасні науковці вивчають аспекти інтерпретації в літературознавчому, історичному, філософському напрямках. А я тим часом знову з’ясовую для себе: продуктивною є і «примітивна побутова герменевтика» — важливо чути не тільки серцем (особливо коли йдеться про ділові питання), а й вухами, тобто розумом, бачити «дзвіницю» іншого і намагатися осягнути його точку зору.