ЩОДЕННИК

15 листопада

Вінниця. Неділя. Залізничний вокзал. На вулиці сутеніє. У залах очікування яблуку ніде впасти. Біля кас великі черги.

— Мені три квитки, третього класу до Фастова, — чоловік середнього віку проштовхує у вузеньке віконце гроші.

— Третього немає, є тільки першого й другого, — добре поставленим голосом, напевно, щоб усі чули, відповідає касир.

— Як немає? — дивується пасажир.

— Не затримуйте чергу — поїзд на підході, — голос із черги ще більше збуджує пасажирів.

Чоловік відходить убік і пояснює ситуацію дружині й сину.

— Їхати все одно треба, — дружина у відповідь.

Але ж за це треба переплатити понад 60 гривень.

І чоловік біжить знову до віконця каси.

— Ви чого без черги?! — широкоплечий молодик відштовхує його.

— Я ж стояв. Нехай скаже касир, — чоловік намагається пояснити своє друге повернення до каси. Але його ніхто не слухає. Бо електричка вже прибула. На пероні почалася посадка, біля каси — штовханина. Підходжу до вагона третього класу. Пасажирів на посадку немає. Біля вагону першого класу черга. Їдемо. Через 10 хвилин навідуюсь у вагон третього класу. Напівпорожній. Чоловік із сім’єю залишився у Вінниці. А з ним ще не менше 30 чоловік.