ЩОДЕННИК

2 вересня

Перше вересня... Батьки школярів зі своїми дітлахами витрачають на канцтовари-форму-підручники астрономічні суми (за чиїмись підрахунками, деколи вони сягають бюджету середньостатистичного весілля). Нам, студентам, у цьому плані простіше — вистачає десятка загальних зошитів та ручки (якщо не купили ручку — не біда, позичите в сусіда по аудиторії, адже, я впевнена, замість того, щоб писати лекцію, він захоплено спілкується по «ай-сі-к’ю»). Я, солідна п’ятикурсниця, купила два зошити «з Барбі», один забрала в сестрички, ще один позичила в подружки, старшої на рік (уже з лекціями)... Все, майже відмінниця. Ну, залишилися дрібниці: прийти декілька разів на пари, щоб запам’ятати викладачів. І щоб тебе запам’ятали. А то бувають ситуації: «Як звуть викладача, який приймає екзамен?»...

Ну що ж, з новими силами «гризти граніт науки»!