ЩОДЕННИК

19 серпня

Стихійне лихо — це не тільки потопи, пожежі, урагани. Це ще й шпаки. Принаймні на нашій найкрайнішій вулиці села. Їх останні років 12 розвелось стільки, що вони допікають так, що вже з острахом згадуєш оптимістичні рядки пісень, які лунали колись по радіо:
«Скворцы прилетели, скворцы прилетели,
На крыльях весну принесли...»

Хоч з дитинства і привчена бабусею до того, що коли людина сіє, то Бог родить на всякого долю, але ж і на долю сіяча теж. А у нас останнє десятиріччя виходить, що все дістається шпакам. З’являються сходи кукурудзи — по посівах бігають шпаки, дзьобом витягують рослинку. Червоніє черешня, вона росте майже у дворі, але відбитися від опустошливих нальотів неможливо. Дозріла шовковиця в кінці городу. Налітає чорна хмара цих галасливих піратів, і за якісь півгодини про смачні та корисні ягоди навіть згадки немає, незважаючи на те, що на дерево завбачливі господарі прикріплюють опудало, ненажерливій команді воно до лампочки. Клюють уже ранні яблука. Особливо ж дістається грушам. І якщо відвадити ворон вдається, підвісивши вбиту їхню співплемінницю, то шпаків навіть це не відлякує. Люди на нашій вулиці цих птахів інакше, як циганами, не звуть. Дійсно, вони дуже схожі.