ЩОДЕННИК

6 жовтня

Без музики життя було б помилкою. Ці слова Ніцше запали в пам’ять ще в студентські роки. Їх згадую майже кожного для десятки років поспіль. Хоч «ніцшеніанство» як філософія була радянському народу чужа, але вселенські й вселюдські істини не міняються тисячоліттями.

День, прожитий без музики, — аномалія, нонсенс, упевнена я, якій ніколи, жодного дня не довелося вчитись у музичній школі. Але абсолютна музична безграмотність не заважає мені любити і по-своєму розуміти класику. Я відчуваю її якимось... надцятим почуттям. Саме зараз насолоджуюся «Порами року» П. І. Чайковського і Антоніо Вівальді. Вмикаючи ці речі кожного дня, приходжу до висновку, що геніальну музику Вівальді важко переоцінити, але «Осіння пісня» Чайковського нашу осінь змальовує точніше, зрозуміліше. Саме таку осінь я бачу, відчуваю і люблю ось тут, зараз і завжди.