Щоденник
6 вересня
Справді (про це стверджують і соціологи), в Україні стали менше читати. Це, звісно, збіднює людей, адже тільки книжки можуть дати нам духовний та інтелектуальний розвиток.
Хай як це парадоксально, але нині книжки багатьом стали недоступними, бо коштують дорого. Свою бібліотеку з класичної літератури, фахових і довідкових видань зібрав, у основному, в 70 — 90-х роках. Тоді домашні бібліотеки були майже в кожній родині. Так, шеститомник Т.Шевченка коштував не більш як 10 карбованців; передплатне видання О.Дюма (15 томів) — близько 30; Ф.Достоєвського (12 томів) — трохи більше 20 карбованців. Кожного року міг купити понад 50 і більше книжок. Крім того, передплачував чотири газети, п’ять-шість журналів, ціна яких теж була невисокою.
Тепер книжки купую рідко. Тішуся тим, що їх мені інколи надсилають колеги, друзі, яким вдасться при чиїйсь допомозі видати свої дослідницькі праці, прозові або поетичні твори.
Книжкового магазину в нашому райцентрі давно немає. А колись такі магазини були майже в кожному селі. І в них була література на будь-які смаки. Нас тоді називали читаючою країною. Усе це в минулому.
Відвідую час від часу районну бібліотеку. Через брак коштів наповнювати свої книжкові фонди їй важче. Велике спасибі «Дню» та його головному редактору Ларисі Івашиній, які зініціювали благодійну акцію на всеукраїнському рівні для відродження бібліотеки батьківщини Григорія Сковороди. Під час великої пожежі, яка сталася наприкінці березня 2002 року, загинув увесь її книжковий фонд, який формувався десятиріччями. Одного листопадового дня того ж року працівники редакції «Дня» доставили вантажними автомобілями до Чорнух понад 16 тисяч книжок із різних видавництв України, з власних книгозбірень відомих письменників, діячів культури, людей різного фаху, котрі з розумінням поставилися до того, що втратили чорнухинці. То було справжнє свято духовності, яке й досі пам’ятають вдячні краяни.
Держава, на жаль, ще недостатньо підтримує українську книгу. Ринок диктує свої правила, він не дуже дбає про інтелектуальний рівень нації. Для нього головне — гроші та прибутки. Тож по-справжньому попіклуватися про духовний і освітній рівень людей, особливо — молоді нема кому. Для цього потрібно вкладати значні кошти. До речі, й дитячі книжки коштують недешево. І не всі батьки можуть їх придбати. Тут хоча б вистачило грошей на шкільні підручники. За один такий батькам тепер треба викласти 60 і більше гривень. Старше покоління ще не втратило любові до читання книжок. Молодь же віддає перевагу комп’ютерам і різній сучасній електронній аудіо- і відеотехніці. У вік інформаційного суспільства це нібито й добре, але ж як збіднюються людські душі без спілкування з хорошою книжкою...
