ЩОДЕННИК

30 серпня

Ранок моя сімнадцятирічна донька починає із ритмів, які зачаровували моїх однолітків років за десять до того, коли вона народилася. Її подруга вперто красується в легкій батистовій кофтинці, в якій років із двадцять тому ходила на побачення її мама. Я час від часу з ностальгією пригадую своє дитинство, яке минуло в часи так званого брежнєвського застою.

Сучасні кінофільми нам з донькою часто доводиться дивитися порізно — жовтий трикутник вказує на не досить прийнятний для двох поколінь формат. Не менш агресивними та незрозумілими є, здавалося б, звичайні дитячі мультфільми. Я розумію, що в своєму поступі людство все більше й більше удосконалюється. Проте як би мене не вмовляли — все таки багато дечого, зробленого в СРСР, і понині залишається еталоном доброти, відкритості, звичайних людських чеснот і навіть романтизму.