ЩОДЕННИК

20 червня

Бабусю, дивись, дивись! А ось слон. Он хобот, он вухо! А он, ліворуч, з’явився чи поні, чи свинка! Правда ж, схоже? Дивись скоріше, бо вже перетворюється у когось іншого! О-о! Тепер це вже більше схоже на нашу кізку Тусю. Он і мотузочка утворилась, якою вона прив’язана на паші.

Це не в зоопарку. Це ми з Катею вже більше години перевертаємо валки сіна. Втомились і прилягли на нескошену траву у затінку під вербами, щоб трішки відпочити.

Під нами — море зелені. Над нами — море небесної голубіні. По ній розкидані купки сніжно-білих хмарищ, хмар і хмаренят. І майже кожне скупчення своїми контурами нагадує кого-небудь чи що-небудь. Можна годинами спостерігати за тим, як повільно, повільно рухаються в небесному безмежжі різні фантастичні чи цілком земні істоти; повільно, напевно, щоб ми їх встигли помітити та розпізнати. А ми удвох із захопленням вдивляємось у небесну широчінь, всотуємо звуки, обриси, запахи, щоб потім, коли неодмінно повернеться зима, згадати цю ось літню благодать.