ЩОДЕННИК

25 липня

Скільки не говори «цукор» — у роті солодше не стає. Як би ми не мріяли про літній відпочинок, «солодше» нам не стане поки ми не лежатимемо на гарячому піску десь на морському узбережжі.

Ось так сидиш у місті й абсолютно не помічаєш, що половина літа вже позаду. З заздрістю слухаєш розповіді знайомих про відпустку, але думаєш зовсім не про чужі враження. Подумки ти весь час повертаєшся до своєї ідеальної «картинки».

Світлий пісочок, шум прибою, люди, що миготять навколо яскравим вбранням, їхні парасольки... Лежиш, дрімаєш і лише ніжний вітер, що несе з собою чарівний запах моря, повертає тебе до реальності. Ти відкриваєш очі й розумієш: життя, мабуть, вдалося. Є сонце, вода й ти — більше нічого, лише стан внутрішньої гармонії...

Шкода, що від цих мрій тебе регулярно хтось відволікає, порушуючи твою ідилію. Дивно, цього року мене в основному відволікали розповідями про прохолодну морську воду та щоденні дощі. Виникає запитання: чому ж я все ще хочу на море?! Відповідь очевидна: приємніше за все — мріяти. Відпустка буде обов’язково й уже скоро, а зараз у нас є чудова можливість з ніжністю про неї думати.