ЩОДЕННИК

11 травня

Скільки вже написано і сказано про емоційну витонченість народної пісні й убогість, а то й ницість сучасної, яка, коли її чуєш, почасти нічого, крім роздратування, а то й огиди, не викликає...

Ось розпатлане, мокре від поту створіння у рваних джинсах під оглушливий гуркіт, а не музику, тіпаючи своїм тілом, як у пропасниці, волає:
Ти — кішка, ти — кішка,
Стрибай до мене в ліжко!

Це воно, мабуть, таким чином хоче сказати про свою любов, її силу і пристрасть. Не викличе ця, з дозволу сказати, музика щемливих спогадів ні у сивоусого козака, ні 16-літнього юнака не навчить чистоти і щирості.

А ось як про це ж саме, про кохання, про ніжність і пристрасть говорить у своїй пісні народ:
Дівчино моя!
Васильками пахнеш.
Буду тебе цілувать,
Доки ти не заснеш.

Оце вам і синоніми... Про одне й те саме можна розповісти, зберігши святість стосунків, або огидити найсвятіше із людських почуттів.