ЩОДЕННИК

22 лютого

Голуби, що промайнули за вікном, як мить, відрізнили цей ранок від попередніх. Вони нагадали про себе й свій голод. «Ці птахи несуть щось живе та радісне», — подумала я. На фоні височезних будівель київського району Позняки, котрі зведені без смаку та хаотично наляпані, голуби наближають тебе до природи. Хоча, як представники урбанізованого виду голуба, вони вже давно не помічають сотень шумних машин, будівельних робіт навколо. Вони звикли до повітря, води, атмосфери й мешканців. Уже п’ять місяців я живу в Києві. Будинки цього району, як і решти київських районів, не можуть замінити архітектурні пейзажі старовинного Львова... Голуби прилетіли поїсти. Морози та голод змусили їх довіритись людям. Вони вже не бояться мене, коли я відчиняю вікно та кладу їм хліб. Вони миттєво злітаються й хапають крихти. Голуби живуть у цьому районі давно. Урбанізовані... Цікаво, чи зможу я звикнути до життя в Києві?

Р.S. В англійській мові є два слова, які в перекладі означають «голуб» — «pigeon» та «dove». «Pigeon» — міський, себто урбанізований голуб, а «dove» — дикий птах, який літає в природі. Мабуть, голуби «dove» змогли б звикнути до кам’яних, більш ніж 15- поверхових «брил» та міського пейзажу, але полюбити — нізащо.