ЩОДЕННИК

7 лютого

Чим ближче до виборів, тим енергійніше починає крутитись «мовна рулетка». Чим партія віддаленіша від народу, тим частіше і голосніше вона піднімає це питання як таке, що нібито вирішить усі наболілі суспільні проблеми. Ось тільки надай «русскому» статус другої державної мови — і в Україні буде рай. І скільки можна це ялозити? При останньому переписі не менше 70% населення засвідчило себе українцями. То ж чи є необхідність у другій державній мові, коли перша, рідна і справжня для цієї землі мова, ніяк не зіпнеться на ноги. Коли російська і без статусу, як стоголова гідра, душить її паростки скрізь.

У тому ж Донецьку, де за матеріалами перепису 57% українців, серед майже ста російськомовних газет і журналів ледь-ледь жевріє одна україномовна «Донеччина», чи на Луганщині, де українців 58%, тільки 23% україномовних шкіл.

Мій мудрий сусід, дід Федір Дуняк, у якого 40 років стажу тракториста, міркуючи про майбутні вибори, чухає потилицю: може б, і голосував за Мороза, так він же російську хоче узаконить. Треба ще подумати й повибирати...

Отак думає мудрий народ. А його поводирям слід замислитись...