ЩОДЕНИК 20 березня
Ще зовсім недавно ми бідкалися з приводу того, що молодь покидає села, перебираючись до міст. Праця коло землі вважалася тяжкою, фах механізатора чи доярки — нудним і безперспективним. Найубогіше містечко вабило селян вогнями, вакансіями на заводах і фабриках, можливістю заробити собі на шмат хліба.
Усе тече, все змінюється. Економічна криза начепила на заводські ворота пудові замки, посадила директорів фабрик у боргові ями, а трудівників легкої праці вишикувала в безнадійно довгі черги безробітних. І «тяжке та безпросвітне» землеробство знову стало тією паличкою-стукалочкою, точніше соломиною, за яку споконвіку чіплявся українець у хаосі кривавих воєн, великих переселень та інших катаклізмів, що в них вряди-годи ввергали власний народ нездари-вожді. Чіплявся і виживав. Вона ще ніколи не обманювала, земля. Кожному, хто докладав рук, віддячувала сторицею.
...У місті Монастирищі Черкаської області минулого року сталася безпрецедентна подія: жителі кількох вулиць, зорганізувавшись, відділилися від міста й оголосили себе... селом. Рішення було схвалене й затверджене на найвищому рівні — у Верховній Раді України. Почин підхопили мешканці ще кількох монастирищенських кутків. Гадалося, ініціатива швидко пошириться районами, областю, населення якої з діда-прадіда було ратаями, і новонавернуті селяни отримають землю, розімкнуть лещата малогабаритних квартир, почнуть вирощувати власноруч хліб, картоплю, овочі, припинять жебрати, порпатися в сміттєвих баках та на звалищах, а знову відчують себе людьми з великої літери...
Кінець історії сумний. Агітатори виявилися кар’єристами, які рвалися до влади. Щедро обіцяні земельні наділи, пільги луснули як мильна бульбашка. А міська влада жорстко поставила питання відімкнути новоспечене село від водяних, теплових, газових та каналізаційних мереж Монастирища. І «селяни» наразі оббивають пороги тих самих високих інстанцій, щоб знову повернути собі статус міських жителів. І знову — хто на біржу, хто на паперть, хто до сміттєвого бака, а хто старечим лицем до шибки, прикидаючи на око, чи вистачить висоти третього поверху, щоб одразу і не мучитись...
