Слабка ланка

Київ змінюється на краще. Так часто кажуть ті, хто давно не був у столиці або порівнює з іншими містами країни. Виявляється, оцінка вельми залежить від того, з чим порівнювати.

Чи влаштовує сьогодні киян якість житлово-комунальних послуг? Учасники «круглого столу» «Бачення в майбутньому ринку житлово-комунальних послуг у Києві» відповіли на це запитання негативно. Вони проаналізували попередні спроби органів влади вирішити насущні проблеми в цій сфері, а також обговорили можливі варіанти вирішення цих проблем. Ініціатором діалогу між представниками місцевої влади, органів самоорганізації населення, а також підприємств, які надають житлово- комунальні послуги жителям столиці, виступив Міжнародний центр перспективних досліджень.

Заступник директора Центру повідомив присутнім, що за ознаками «столичності» Київ перебуває в одній категорії з іншими столицями світу, проте за основними складовими життєдіяльності населення відстає від рівня європейських держав, зокрема за рівнем економічного розвитку та рівнем доходів населення, показниками якості життя. «Із розрахунку на один квадратний кілометр території міста виробництво валового регіонального продукту в Києві становить 2,1 млн. доларів США, що менше, ніж у Москві уп’ятеро, у Римі — у 15 разів. А ось у Відні та Брюсселі ця цифра дорівнює 100 млн. доларів США на один квадратний кілометр міста, — розповідає Володимир Африканович. — Витрати з міського бюджету на одного жителя міста в Києві менші, ніж в інших європейських столицях. Наприклад, у 33 рази порівняно з Віднем та Гельсінкі. У рейтингу журналу Economist Київ разом із Бухарестом зайняв останнє місце серед східноєвропейських міст. У рейтингу Mercer Human Resource Consulting Київ — у кінці другої сотні міст разом з африканськими столицями. Причини такого низького статусу нашої столиці криються в самій комунальній інфраструктурі, поганому санітарному стані, високому рівні корупції в місті».

Фахівці стверджують, що робота зі стандартами міських послуг базується на тому, що немає нічого другорядного. Якість тут має вимірюватися за всіма показниками, оскільки її рівень визначається рівнем найслабшої ланки в цьому ланцюжку. У колишньому Радянському Союзі не існувало конкуренції, а місцеву владу місце міста в глобальному світі аж ніяк не хвилювало. Проте сьогодні вищенаведені рейтинги Києва стають сигналом для інвесторів і міжнародних корпорацій. Ільдар Газизулін, економіст Міжнародного центру перспективних досліджень, відзначив низький рівень конкуренції та незадовільне державне регулювання природних монополій у столиці. На його думку, дуже повільно залучається приватний сектор у виконання ремонтно-будівельних робіт, обслуговування будинків і прилеглих до них територій. Він зазначив, що тарифи на послуги в житлово- комунальній сфері визначаються непрозоро, а соціальні функції держави ще не до кінця позначені. Такий стан справ породжує в жителів Києва відчуття безвиході через відсутність механізму для захисту власних інтересів.

Спроба вирішити питання передачі основних функцій нинішніх ЖЕКів об’єднанням співвласників будинків із перших кроків почала пробуксовувати. Заступник голови Правління Спілки власників житла Києва Михайло Березовчук сказав «Дню», що загалом у нас люди дуже пасивно ставляться до участі в управлінні справами у власному будинку. «Як правило, стати членом об’єднання співвласників будинку погоджуються лише близько половини жителів. «У нас ще відсутній ринок управлінських і комунальних послуг, не врегульовані законодавчо відносини об’єднань співвласників із місцевою владою, — каже Михайло Олександрович. — З одного боку, з’являються пропозиції створювати об’єднання в окремих будинках у командному порядку, а з другого — перешкоджати створенню таких об’єднань у будинках із привабливими для бізнесу підвалами та горищами. Нам потрібно уважно вивчати досвід Росії із створення таких житлових об’єднань, щоб уникнути помилок, що призводять до монополізації ринку. У Росії об’єднання співвласників почали створювати значно раніше, ніж в Україні. До них входять майже 10% жителів країни, а в нас цей відсоток уп’ятеро нижчий». До речі, загалом по Україні створено 268 об’єднань співвласників будинків, із яких 126 — у Києві. Недержавних підприємств, які обслуговують житловий фонд, нараховується дев’ять в Україні, з яких сім розташовані в Києві».

Експерти вбачають основні перешкоди на шляху виведення ЖКГ із кризи у відсутності ретельно розробленої й узгодженої з усіма зацікавленими сторонами стратегії. Вельми ускладнює справу й обмеженість державних ресурсів у той час, коли галузь справді вимагає великих інвестицій. Сьогодні споживач жадає отримати якісну послугу, а застаріла інфраструктура не в змозі її забезпечити...