Сни про Київ

21 травня в київській книгарні «Є» відбулася презентація книжки Олеся Ільченка «Деякі сни, або Київ, якого немає» (видавництво «Грані-Т»). Як відомо, було безліч спроб науковців та літераторів осмислити, ба навіть, створити міф цього міста. Очевидно, найбільш вдалі — «Біла гвардія» Михайла Булгакова, «Київські казки» Наталени Королеви, «Мак червоний у росі...» Марини Гримич, твори Євгенії Кононенко... Поет, прозаїк і сценарист Олесь Ільченко розповідає про свій Київ — його історію і традиції, мову і дух, закони буття, колорит, типових мешканців... Розповідає в оригінальний спосіб, поєднуючи поезію із власними чорно-білими фотографіями, відзнятими як у історичному центрі, так і в мало знаних закапелках столиці. Фактично, чорно-білі фотоаргументи 70—80-х свідчать про те, що Київ ніколи не був безликим, що це — старовинне європейське місто, в якому сьогодні вбивають віковий Дух! «Це була моя прагматична ідея — поєднати вірші та фотографії, бо «гола» книга віршів у наш час може пройти непоміченою, — говорить автор. — З іншого боку, якщо видавати фотографії Києва, які я робив, починаючи з 1979 року, то це теж доволі часто вживаний прийом... Мені ж хотілося зробити не архітектурний альбом фотографій, а емоційну подачу цього враження від віртуального вже мого міста. Мабуть, це якась мікроакція у вигляді книжки — Київ, як пісок крізь пальці, йде, і це повна біда. Я народився і виріс тут, потім, нікуди не виїжджаючи — змінилися люди, будинки, обстановка — відчув, що я... емігрант. Такі парадокси існування...»

«Неодноразово спостерігала, як читачі роблять цю книжку своєю, — говорить шеф-редактор видавництва Діана Клочко. — Інакше кажучи, як книжка перетворюється в простір чиїхось спогадів і роздумів про те, якою була наша столиця, якою стає зараз, як можна її частково повернути. Я бачила, як читачі виймали старі альбоми і пожовклі фото, тобто відбувався процес активізації пам’яті. Це зворушливо. І це важливо».