Перейти до основного вмісту
На сайті проводяться технічні роботи. Вибачте за незручності.

Собака з «Майдану»

За один день акції «Знайди собі друга» знайшли господарів 15 тварин із гостомельського притулку
14 жовтня, 00:00
НА ВУЛИЦІ МОЖЕ ОПИНИТИСЯ І ПОРОДИСТИЙ СОБАКА. ЦЕЙ БОКСЕР БЛИЗЬКО РОКУ ЖИВ У ПЕРЕХОДІ ПІД МАЙДАНОМ НЕЗАЛЕЖНОСТІ. ОСТАННІМ ЧАСОМ ВІН ПЕРЕСТАВ ТАМ БУВАТИ... / ФОТО НАТАЛI КРАВЧУК

У наш жорстокий прагматичний час, на жаль, набагато більше тих, хто готовий виставити свого собаку на вулицю, аніж тих, хто може забрати його звідти. Цю неприємну для європейської країни закономірність підтверджує кількість бродячих тварин на вулицях наших міст. Держава в особі, наприклад, Київської міськадміністрації взагалі вважає за краще платити не за притулок, а за піймання бродячих тварин — 76 гривень за «голову». Тим більшої підтримки заслуговує ініціатива працівників гостомельського притулку для тварин. Вони провели акцію «Знайди собі друга». Приїхали до столиці, прихопивши з собою кількох цуценят і фотографії інших вихованців. Пропонували їх усім бажаючим. Хоча, звичайно, не всім, а з «хорошими руками». Відразу при передачі цуценяти оформляється договір, обов'язковий пункт якого — утримувати тварину в належних умовах. Окрім того, новоявлені господарі зобов'язуються через рік стерилізувати тварину, а у випадку виникнення будь-яких проблем — повернути до притулку, а не викидати на вулицю. Десятьох цуценят вдалося прилаштувати відразу, за п'ятьма собаками майбутні господарі того ж дня приїхали до притулку. Ще 10—15 тварин «придивилися» і, швидше за все, вони також знайдуть господарів. У середньому за місяць із притулку забирають до 30 тварин. Щоправда, підкидають значно більше.

Кореспондента «Дня» зацікавило, які люди найчастіше забирають тварин із притулків. «Різні, — розказує співробітниця притулку Ірина. — Буває, що і заможні, які могли б купити собі породистого собаку. А беруть у нас, щоб допомогти. Приблизно половина бере для приватних будинків і половина — в квартиру. Приїжджають за тваринами звичайно сім'ями, з дітьми». З іншого боку, багато громадян вважає за краще самостійно підшукати на вулиці чотириногого друга, сподіваючись на те, що тварині з притулку й так буде надано необхідну допомогу.

Осінь завжди змушує думати про зиму — де та як зимувати. Питанням зимівлі дуже занепокоєне маленьке пузате цуценя, яке вже майже місяця мешкає в переході станції метро «Оболонь». Останні два дні, коли осінь чітко дала зрозуміти, що все можливе тепло літа залишилися позаду, цуценя почало активно шукати господаря. Воно шукало його, звичайно, й раніше, лежачи пузом догори на сонці чи розчулюючи перехожих своїм смиренним поглядом. А тепер воно біжить, біжить за кожним, хто на нього подивиться. Тому що лише від його старанності залежить, переживе воно зиму чи ні.

Потрапляння до притулку чи в «хороші руки» — це щасливий але, на жаль, рідкісний варіант розвитку долі бездомної тварини. Що ж робити з тими, які залишаються на вулицях? Ця проблема актуальна вже багато років, але досі не має рішення. Бездомні тварини переносять різні інфекції, зграї бродячих собак небезпечні не лише для інших тварин, а й для людей. І водночас українці у своїй більшості ставляться до бездомних зі співчуттям. Згадане цуценя з Оболоні зупинявся погладити кожен третій перехожий. Тому вбивство, а саме так на міському рівні сьогодні «вирішується» проблема бездомних тварин, викликає неприйняття суспільства. Тим більше, що методи в міських служб, які займаються цією проблемою, аж ніяк не гуманні. Не хочеться переказувати всі жахи які чув про шкуродерні. Тим паче, що слово «шкуродерня» говорить само за себе. Кожного року, за даними громадських організацій, від рук людини гине близько 35 тисяч бродячих собак. За голову собаки призначено нагороду розміром 76 гривень замість колишніх 37.

«Ми пропонуємо європейський шлях розвитку — стерилізацію. Таким способом проблему бездомних тварин подолали багато країн, наприклад, Польща та Чехія, — розказує президент Міжнародної громадської організації «Товариство захисту тварин «SOS» Тамара Тарнавська. — Виділених на вбивство тварин грошей цілком вистачило б на процедуру стерилізації».

«Ну стерилізуємо ми всіх тварин, і що далі? — запитує завідувач центральної міської клініки тварин Володимир Суворов. — Знову випустимо їх на вулиці, й вони продовжуватимуть розносити хвороби ще 10—15 років свого життя. А тим часом з'явиться нове покоління вигнаних із дому, які теж розмножуватимуться та хворітимуть. Ми вже проводили масову стерилізацію років п'ять тому». Ось якби в нас було достатньо притулків, у яких стерилізовані тварини спокійно доживали б свій вік... Але їх немає, а є лише достатня кількість шкуродерень. І завтра, якщо я не побачу пузатого цуценяти в переході метро, я буду з хвилюванням думати — відвоювало своє щастя чи...

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати