Спроба № 6

Фонд державного майна України вчора оголосив конкурс із продажу 99,567% акцій ВАТ «Одеський припортовий завод» (м. Південне, Одеська обл.) зі стартовою ціною 4 мільярди гривень.

Конкурс відбудеться через 75 днів після дати оголошення. Крок збільшення ціни продажу становитиме 50 мільйонів гривень. Потенційний учасник зобов’язаний перерахувати ФДМ 400 мільйонів гривень як гарантію.

До конкурсу допускаються компанії, які здійснювали протягом трьох останніх років прибуткову діяльність, не зареєстровані в офшорній зоні й такі, що надали інформацію про пов’язаних з ними осіб. Згідно з його умовами, потенційний власник має взяти на себе зобов’язання стосовно безперешкодного доступу експортерів аміаку до комплексу перевалки в рамках встановлених Мінпромполітики квот і встановити єдині тарифи на перевалку цієї продукції (подібних вимог не було в умовах конкурсу, що не відбувся 2008 року). Але якщо раніше власник мав узгоджувати ці тарифи з Мінекономіки та Мінпромполітики, то тепер — безпосередньо з Кабміном.

В умовах конкурсу велике місце відводиться інвестиційним і соціальним зобов’язанням. Покупець зобов’язаний протягом п’яти років спрямовувати на розвиток підприємства майже 1,3 мільярда гривень. А от термін збереження чисельності персоналу скорочено з десяти до п’яти років. Проте середня зарплата протягом трьох років має бути підвищена до рівня аналогічних підприємств ЄС.

Умови конкурсу також містять положення, згідно з якими Фонд держмайна може розірвати договір з переможцем конкурсу в разі неналежного виконання ним зобов’язань. Покупець зобов’язаний перерахувати до держбюджету дивіденди в розмірі 100% чистого прибутку за той період 2009 року, в якому ОПЗ залишатиметься в держвласності (цей пункт, напевно, підказаний помилками, яких припустилися при приватизації «Криворіжсталі»).

Процес приватизації ОПЗ стартував іще 13 років тому й відтоді буксував здебільшого через протиріччя у владних структурах. Президенти пильно стежили за тим, щоб уряди шляхом продажу ОПЗ випадково не підвищили свій рейтинг. Напади ревнощів з боку Банкової заважали як Валерію Пустовойтенку, так і Віктору Януковичу та Юлії Тимошенко. І ось ми стали свідками чергової, вже шостої спроби.

В умовах відкритого передвиборного протистояння між Президентом і главою уряду не можна виключити, що в Секретаріаті Президента знайдуть достатньо причин для того, щоб знову припинити продаж цього найбільшого з високодохідних підприємств, що залишилися у власності Української держави. Проте уряду перед виборами слід діяти й навіть йти на ризик. Кожний такий вчинок, незалежно від того, закінчився він перемогою чи поразкою, додаватиме йому очок. Якщо виграв — молодець, не вийшло — завадили вороги.

Мабуть, рішучості й ризикованості додав урядовій команді «ювілейний» з’їзд БЮТ, що відбувся напередодні. На цю думку наштовхнув коментар «Дню» народного депутата, радника прем’єр-міністра Олександра Гудими. У ньому він однозначно висловився за те, що ОПЗ слід продавати «зараз або ніколи», щоб дати поштовх виведенню країни з кризи й сприяти наповненню бюджету. «Бюджет треба наповнювати, інакше поповнюватимуться лави критиків уряду», — сказав Гудима, хоч і погодився з тим, що сума від продажу буде меншою, ніж могла бути раніше, до кризи.

І все ж таки він упевнений, що «ціна буде гідною». У цьому він посилається як на «ігри уряду» навколо приватизації обленерго, так і на досвід продажу 18% акцій «Укртатнафти» (в результаті фактичним власником цього підприємства стали структури відомого підприємця Ігоря Коломойського). «У мене є відчуття, — говорить Гудима, — що продавати треба. Треба ризикувати...»

Скептичніше висловилися з цього приводу інші експерти «Дня». Генеральний директор Аналітичного центру «Бюро економічних і соціальних технологій Валерій Гладкий упевнений, що якщо порівнювати нинішні й прогавлені можливості, то тепер ціна продажу буде набагато нижчою. У той же час, експерт вважає, що продаж активів набагато вигідніше країні, ніж емісійне прикриття, тобто друкування грошей шляхом випуску облігацій для заповнення проріх у бюджеті. «Приватизація переважніша, навіть незважаючи на те, що грошей буде отримано менше, ніж могло б бути раніше, — стверджує Гладкий і зазначає: — Якщо процес буде організовано прозоро, із залученням усіх зацікавлених, то буде забезпечена максимально можлива ціна». Що стосується потенційних покупців, то, на думку експерта, це російські підприємства, які в результаті приватизації ОПЗ зможуть закінчити технологічний ланцюжок у виготовленні мінеральних добрив, а також структури Ігоря Коломойського, зацікавленого в тому, щоб постачати на ОПЗ газ, що видобувається «Укрнафтою». А от Фірташу, який раніше хотів зайти на це підприємство, погоджується Гладкий, тепер навряд чи тут щось «світитиме».

Керівник проектів Центру ім. Разумкова Василь Юрчишин хотів би знати мету, яку має уряд, виставляючи на продаж це прибуткове підприємство. Якщо йдеться виключно про наповнення бюджету, то це, на його думку, погано, та й не вийде: «Ніхто зараз великих грошей за нього не дасть хоча б тому, що потім почнуться політичні розбірки й судові процеси, говорить Юрчишин і питає: — А кому з інвесторів це цікаво?» Він також зазначає, що ціна за НПЗ буде нижчою не лише тому, що прогавлено кращий час для його продажу, а в результаті кризи знизилися ціни на міндобрива, а й тому, що, на думку багатьох експертів, в посткризовий період цей напрямок діяльності буде далеко не настільки перспективним, як раніше. Якщо ж метою продажу є подальше підвищення ефективності роботи підприємства, то це, як вважає експерт, зовсім інша річ, «я б це вітав, на активну приватизацію в такому разі треба йти».