Список Анни

Шановна редакціє! На початку свого листа хочу від імені всієї нашої родини подякувати вам за часопис «День». Батьки читають вашу газету, на окремі публікації, які зацікавлять і мене, звертають мою увагу. Для мене найважливіші ті, які стосуються Києво-Могилянської та Острозької академій. Моя мрія — в одній із них вчитися. Зараз моє завдання — добре навчатися в школі.

На запитання газети «Що в поведінці дорослих не подобається дітям?» хочу відповісти запитаннями. Їх дуже багато, ось окремі з них:

– чому в нас у класі із 25 учнів фактично уроки вчать одиниці, а решта списують із ГДЗ (готові домашні завдання) і до чого це призведе;

– чому в школі не працюють позакласні гуртки, секції;

– чому діти, коли не ходять до школи без поважних причин, за це не відповідають;

– чому тато возив нас на районні, міжрайонні олімпіади за власний кошт своєю машиною;

– чому, виборовши на районних та міжрайонних предметних олімпіадах шість призових місць, я не отримала жодної грамоти чи іншої відзнаки;

– чому до приїзду в нашу школу народного депутата ми два тижні готувалися, для чого й скасовувалися уроки;

– навіщо в нашу школу та сільську раду привезли комп’ютери, але вони стоять без діла, а дорослі їх обминають, ніби бояться;

– чому поблизу нашої школи відкрили три магазини (вчителі називають їх «бермудським трикутником»), у яких безперешкодно в будь-який час і школярі можуть придбати й цигарки, й алкогольні напої;

– чому на дискотеці в сільському Будинку культури тверезому немає чого робити;

– чому сільська інтелігенція не передплачує газети та журнали, обмежується лише маленькою газеткою з програмою ТБ, а їхні диспути зводяться тільки до обговорення «Вікон» Нагієва;

– чому на телебаченні, крім «LG-Еврика» та «Живої природи», немає програм для школярів;

– чому по телебаченню та в пресі дуже мало розповідають про життя дітей за кордоном;

– чому відсутній україномовний сектор Інтернету та російськомовний для школярів (крім ігор);

– чому в продажу немає якісних україномовних освіт- ніх СD;

– чому народні депутати України виступають на сесії російською мовою, чому більшість телепередач, газет російськомовні;

– чому, хоча в нашому селі понад дві тисячі жителів та півсотні людей з вищою освітою, тато, прочитавши газету «День», не придумає — кому б ще дати її почитати;

– чому вдень тато роздає всім безкоштовно саджанці смородини, а вночі все одно приходять викопувати;

– чому жителі нашого села вивозять сміття в провулки, в річку, пусті дворища;

– чому в селі немає нічних ліхтарів;

– чому в районці, обласній газеті хвалять СТОВ нашого села, а степи стоять не орані, ферми порожні, озимини не посіяно (то що — в iнших селах ще гірше?);

– чому урядовці розказують про великий майбутній урожай зернових, а в полях нашого села важко знайти клаптик озимої пшениці;

– чому по радіо та телевізору розповідають про найвищі в Європі темпи розвитку нашої економіки, а на вулиці я бачу односельців у шитих валянках та глибоких калошах;

– чому, купуючи книжечку про тварин рідною мовою для молодшого братика, я заплатила 18 гривень;

– мені що, вже з дитинства мріяти про виїзд з України?

Таких запитань можна поставити ще безліч. Хотілося б і відповіді отримати від дорослих дядьків, які займають керівні посади від нижніх до верхніх щаблів.

Про себе: народилася я разом з незалежною Україною в 1991 році. Закінчую 8-й клас. Мама працює вихователькою в дитячому садочку, тато агроном, але працює вдома — вирощує розсаду, ранні овочі, фрукти, ягоди. Сім’я в мене дуже хороша.

Привіт вам усім!