«Стройова підготовка» посольських рядів
Післязавтра в Києві розпочнеться VII нарада послів — захід, відновлений після тривалої перерви. Керівники закордонних дипломатичних представництв України зберуться у столиці для того, щоб отримати настанови від Президента, прем’єр-міністра, спікера Верховної Ради та свого безпосереднього керівника — міністра закордонних справ. Офіційна мета «інструктажу» — визначити, як дипломати втілюватимуть у своїй роботі програму «Назустріч людям». А четвер учасники наради проведуть на ЧАЕС та у Славутичі. Показово, що енергетичну безпеку України тепер зазначають серед пріоритетів Міністерства закордонних справ.
Щоправда, гострі на язик журналісти вже охрестили цей захід «нарадою без послів». Справді, останнім часом значну кількість послів було звільнено — як за звичайною ротацією, так і з інших міркувань. Утім, у МЗС особливо наголошують на тому, що через неналежне виконання обов’язків або з інших негативних причин було звільнено лише п’ятьох працівників. Жодних політичних переслідувань у зовнішньополітичному відомстві немає, запевняють його представники. Навпаки, є навіть проблема зовсім іншого ґатунку: порушення під час президентських виборів здійснювали недоброчесні, але «розумні» дипломати, які «не залишили слідів». До того ж, згідно з законодавством України, представники МЗС не мають повноважень займатися розслідуванням — це компетенція правоохоронних органів. Тому зараз розслідування ведеться «за деякими напрямами», кажуть у МЗС.
Хоч як би там було, наразі ми не маємо таких «провідних» послів, як, зокрема, у США, Німеччині, при НАТО… Давно чекають на закінчення роботи посла України в Росії Миколи Білоблоцького. Звісно, як уже було сказано, відбувається й об’єктивний процес ротації, а моменту, коли новий посол розпочне роботу, передують тривалі дипломатичні процедури. Утім, чи варто було проводити нараду за такої ситуації? Як кажуть у МЗС, спершу справді планували її десь на День дипломата — 22 грудня. Але сплинуло півроку роботи уряду — чим не привід для зустрічі? Дипломатичні представництва в країнах, де поки не затверджено послів, надсилають до Києва тимчасових повірених. «Нарада — це важливий політичний захід, на якому дипломати отримають від керівництва держави настанови на кілька років, а не просто привід зібрати всіх послів», — прокоментував ситуацію речник МЗС Василь Філіпчук.
Напередодні міністр закордонних справ Борис Тарасюк повідомив, що МЗС узгодило з Президентом кандидатури близько 20 нових послів. Як стало відомо «Дню», серед людей, пропонованих МЗС на роботу в ключових країнах, є й кар’єрні дипломати, і так звані політичні призначенці.
Свого часу Україна довго не мала посла у Франції. Існували різні припущення, зокрема про те, що колишній міністр закордонних справ Анатолій Зленко тримав це місце вільним про всяк випадок, розраховуючи, що зможе повернутися на цю посаду. За іншою версією, між різними людьми точилася тривала боротьба за таку престижну вакансію. Не виключено, що сьогодні ситуація де в чому повторюється. Попереду на Україну чекає політреформа (за умови, звісно, що вона відбудеться), після якої може з’явитися багато обділених і охочих відправитися у «почесне заслання». У самому Міністерстві закордонних справ цей фактор не можуть назвати визначальним, утім, українські дипломати в неформальних бесідах не виключають і його.
Останнім часом Міністерство закордонних справ стало справжнім ньюз-мейкером як у офіційному так і неофіційному дискурсі. Неофіційно дипломати скаржилися на Секретаріат Президента. Через ЗМІ розгорнулася дискусія про координацію та конкуренцію в зовнішній політиці. Представники МЗС нарікали на технічні проблеми «притирки» двох відомств, як от «непрофільні» та запізнілі доручення. Найгірше ж, за словами деяких представників МЗС, те, що у новій владі досі триває підкилимна боротьба за самий стратегічний напрям зовнішньої політики нашої держави, при цьому євроатлантичний вектор стикається зі спротивом Секретаріату Президента. Заступник держсекретаря України Маркіян Лубківський напередодні візиту свого шефа до Москви спростував інформацію про зміну зовнішньої політики України. «Немає жодних рекомендацій, які начебто регламентують розвиток наших відносин із Російською Федерацією й начебто нашу направленість у фарватері цієї країни. Це повний абсурд», — заявив М. Лубківський. Боротьба за зовнішньополітичне «кермо» навіть змушує дипломатів згадати, як 1992 року були пропозиції крім посольств започаткувати представництва Президента України у Вашингтоні й інших ключових містах світу.
Днями було оголошено про намір Президента Ющенка вже найближчим часом підписати указ про посилення координуючої ролі Міністерства закордонних справ у здійсненні зовнішньої політики України. Цим указом на МЗС має бути покладено координацію діяльності всіх структур виконавчої влади у відповідній сфері. Очевидно, що рішення про підготовку указу має заспокоїти зовнішньополітичне відомство. Утім, говорити про конкретні результати можна буде тільки тоді, коли документ буде готовий, оприлюднений і почне втілюватися в життя.
Поки що ж перетягування зовнішньополітичного канату відбувається там, де нам би варто було проявити повну згуртованість — у контексті відносин із Росією. Принцип «розділяй і володарюй» придумали задовго до Путіна, а тут українська влада сама охоче розділяється за ще одним відомим принципом про двох українців і трьох гетьманів.
