Студентський ресурс

Нещодавно один із лідерів блоку Народно-демократичних партій Віталій Журавський подав позов до суду за порушення його прав під час передвиборної агітації в Запорiжжі. За словами політика, в.о. ректора Запорізького національного університету незаконно відмовив йому в зустрічі з викладацьким складом і студентами університету, хоча раніше надав таку можливість ряду представників інших політичних сил, зокрема лідеру партії «Віче». «Таким чином, він порушив основний принцип рівності усіх суб’єктів виборчого процесу, гарантований законами і Конституцією», — відзначив представник блоку.

Подібні інциденти — не поодинокі в сьогоднішній виборчій кампанії. І напевно, саме вони стали поштовхом до написання міністром освіти і науки Станіславом Ніколаєнко листа-звернення до керівників ВНЗ щодо недопустимості втручання у навчально-виховний процес будь- яких політичних сил. У листі зазначається, що до Міністерства освіти і науки України надходять звернення громадян, студентських організацій, у яких повідомляються факти проведення в ряді ВНЗ під час занять зустрічей з представниками політичних сил та примусового залучення працівників вищої школи й молоді до вступу до тієї чи іншої партії. «Міністерство звертає увагу на недопустимість таких фактів у навчальних закладах, оскільки має місце грубе порушення Законів України «Про освіту», «Про вищу освіту», якими визначено незалежність навчально-виховного процесу від політики, та конституційних прав громадян щодо добровільного членства у політичних партіях та громадських організаціях», — йдеться у листі. Міністерство зобов’язує керівників навчальних закладів вжити заходів щодо недопущення вказаних порушень. «У разі виявлення таких фактів до керівників навчальних закладів відповідно до чинного законодавства будуть вжиті заходи адміністративного та дисциплінарного реагування, аж до розриву контракту з ними», — повідомляється у листі міністра освіти і науки Станіслава Ніколаєнка, який і сам не є поза виборчим процесом, бо балотується за списками Соціалістичної партії України (№3) до парламенту.

Власне, одночасна участь кандидатів від партій і блоків у державному управлінні, у керівництві вищих навчальних закладів є найбільш відчутним «каменем спотикання» у даній проблемі. Як показує подане нижче опитування ректорів вітчизняних ВНЗ, вони в основному схвально поставилися до звернення міністра, і погоджуються з тим, що студенти не повинні залучатися до політичної діяльності поза власним бажанням та за рахунок навчального процесу.

Однак також очевидно, що не завжди дотримання цих, начебто простих правил передвиборної гри буде простим для керівників ВНЗ. До прикладу, щодо того ж міністра освіти. Адже якщо в рамках чергової робочої поїздки регіонами пана Ніколаєнка запланована зустріч з викладацьким складом та студентством того чи іншого освітнього закладу, то навряд чи така зустріч вважатиметься агітацією та проходитиме в позанавчальний час (перефразовуючи героїню «Службового роману», у міністрів також робочий день с дев’яти до шести). Одночасно міністр, окрім іншого, розповідатиме про своє бачення необхідних змін у галузі вищої освіти, яке одночасно є пунктами передвиборної програми соціалістів.

Або інший приклад. Під час своїх доволі частих поїздок по містах нашої країни, спікер Володимир Литвин теж регулярно зустрічається зі студентською молоддю. Вчора, до прикладу, він спілкувався зі студентами вінницьких ВНЗ. Як голова парламенту — не як лідер блоку свого імені. Але навіть якщо він під час таких зустрічей жодного слова, як заявляє, не каже про свою партію чи блок, достатньо у даному випадку і реклами самого себе. Адже ніхто не заважає йому позиціонувати себе як «політика над ситуацією» чи «миротворця», що зв’язує канати протиріч, як це робить і політична реклама його блоку. Як висока посадова особа Литвин має для такого самопіару набагато більше можливостей та площадок, аніж більшість учасників виборчих перегонів.

Відомі також ситуації, коли кандидат (чи то в Верховну Раду, чи в місцеві ради) має більш ніж безпосередній доступ до студентської аудиторії, оскільки сам очолює той чи інший заклад вищої освіти. Як, до прикладу, президент Національного університету «Києво-Могилянська академія» В’ячеслав Брюховецький, який очолює список «Нашої України» у Київраду. Щоправда, у цій ситуації кількість його зустрічей зі студентами «Могилянки» навряд чи має суттєвий вплив. Адже якщо студенти захочуть підтримати свого ректора на київських виборах, то зроблять це без зайвої агітації. Те ж саме стосується і небажання «могилянців» голосувати за партію на чолі з Брюховецьким. В цьому випадку хочеться вірити в те, що змусити студентів проголосувати «за» на сьогодні вже неможливо.

Як захистити права студентів під час виборчої кампанії, не відмежовуючи їх при цьому від участі в політичному процесі, — в коментарях керівників ВНЗ.

Михайло КРИКУНОВ , ректор Міжнародного інституту бізнесу (Київ):

— Вважаю, що політична та релігійна діяльність повинна залишатися поза межами університетів. Звісно, це не означає, що у студентів чи викладачів не може бути якихось побажань чи політичних інтенцій, але це не повинно бути частиною університетського життя. Такі зустрічі можуть реалізовуватися тільки поза межами університету. Бо інакше це вже пов’язує університети з політикумом і перетворює університети на інструмент відкритої та прихованої політичної діяльності, що взагалі є неприпустимим. Тому, якщо такі зустрічі організовуються не на базі університетів, то ставлюся до них позитивно. Бо це — конституційне право кожного громадянина. А те, що представники тих чи інших політичних сил водночас є й посадовими особами, на мою думку, є негативним явищем сьогодення.

Олександр БОЙКО , ректор Ніжинського державного університету ім. М.В. Гоголя:

— Сьогодні студенти активно підключилися до передвиборних процесів. Але навчальний процес є навчальним процесом. Тому у вільний від навчання час це цілком можливо. Коли мова йде про вузи, то це має бути спілкування в основному зі студентами та викладачами, а не з усіма людьми з міста, щоб не перетворювати вузівську площадку на площадку для політичних ігор. І тільки за особистим бажанням кожного. Процедура, на мою думку, може бути такою: політична партія чи блок за три дні робить заявку, де вказують, коли вони хочуть зустрітися зі студентами. Потім орендують приміщення. Далі вивішується оголошення, що студенти, вільні від навчання на цей момент, можуть бути присутніми на цій зустрічі. Зі свого боку керівництво вузу може проконтролювати цей процес лише у плані підготовки: вивісити оголошення й призначити чергових для розв’язання організаційних моментів. От і все. Треба розуміти: якщо у нас сьогодні кожен посадовець є представником політичної сили, то навіщо одне одного обманювати. Для них повинні діяти ті ж правила, що й для інших політичних сил.

Богдан ДУРНЯК , ректор Української академії друкарства:

— Я однозначно вважаю, що вищий навчальний заклад повинен займатися виключно своєю прямою місією — готувати фахівців для відповідної галузі чи промисловості. Що стосується примусового залучення викладачів та студентів до участі в зустрічах із політичними силами, то цього категорично не можна робити. Навчальний заклад повинен бути аполітичним. Як на мене, то зустрічатися зі студентами у вільний від навчання час можливо. Бо студенти є активними учасниками суспільних процесів, тому їм потрібно надавати таку можливість. Як і будь-якій політичній партії, незалежно від того, чи вона права, чи вона ліва. Коли представники політичних сил є водночас і посадовими особами, то я ставлюся до таких речей із розумінням. Але тоді, коли посадова особа в робочий час не може тим чи іншим чином впливати на діяльність свого навчального закладу відповідно до своїх політичних поглядів. Якщо це ніяким чином не впливає на навчальний процес, то це вибір самої особи. Що стосується, наприклад, нашого навчального закладу, то у нас на засіданні ректорату було прийнято рекомендаційне рішення — ректору не вступати в будь-які політичні партії й не займатися агітаційною роботою у передвиборний період.

Василь ПІШАК , ректор Буковинського державного медичного університету:

— Навчання має залишатися навчанням. І не потрібно займатися політиканством під час навчального процесу. А після занять нехай зустрічаються з ким хочуть. Думаю, такі зустрічі можна організовувати в університеті. Бо студенти тут навчаються, викладачі працюють. Не будемо ж зустрічатися по приватних квартирах? А те, що посадові особи водночас є представниками тих чи інших політичних сил, то ніяких протиріч у цьому немає. Головне, щоб та людина не займалася своєю політичною та агітаційною діяльністю під час навчань. Хтось може бути мормоном, хтось — сектантом, адже це — внутрішнє переконання кожного. Головне, щоб нам не диктували, як дихати та якою стежкою ходити.

Леонід ТОВАЖНЯНСЬКИЙ , ректор Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут»:

— Минулого року у Болоньї (Італія) я підписав «Велику хартію університетів», у першому пункті якої сказано, що завданням вищих навчальних закладів є навчання студентів та поєднання освіти та науки. А далі йдеться про те, що навчальні заклади повинні мати автономію й повністю бути незалежними від будь-яких політичних, економічних та інших втручань. Таким чином, цілком погоджуюся з листом міністра. Непотрібно сьогодні, крім освіти, займатися в стінах університету якимись іншими справами. Ми вже проходимо не перші вибори. І кожний студент сьогодні досвідчений, він сам в усьому може розібратися. Що б йому не казали, він може визначитися зі своїм політичним уподобанням. Тому такі зустрічі — це не університетська місія. А бути членом партії чи не бути — це право кожної людини. Однак на своїй посаді людина не має права займатися агітаційною діяльністю. Сьогодні вища освіта має бути незалежною від політичних впливів.

Сергій БЄЛІКОВ , ректор Запорізького національного технічного університету:

— Усе, що робиться примусово, має тільки негативний ефект. Тому я категорично проти, щоб студентів записували до партій. Студенти мають визначитися самі. Це — головне. Однак не під час навчального процесу. Я не заперечую щодо зустрічей із представниками різних політичних сил поза навчальним процесом. Бо ці вибори мають для нас велике значення. Ми маємо допомогти їм, роз’яснити особливості цих виборів: перехід до партійної системи, особливості застосування нового законодавства, нових конституційних змін, які вже діють. Але тільки сам студент має визначати, що йому робити. Він має право отримати всю наявну інформацію. Тому такі зустрічі можна проводити і в стінах університету, але після занять. Є оголошення — і студент вирішує сам: йти йому чи ні. Якщо він уже точно знає, що це не його політична сила і він не бажає зустрічатися з її представниками, це має бути його правом. Кожен, навіть ректор, може бути й членом партії, і кандидатом у списку різних виборчих блоків чи партій. Адже це вже особистий вибір людини, право, гарантоване Конституцією. Єдине, якщо, наприклад, ректор — член якоїсь партії, то це не означає, що у вузі має бути осередок із чотирьох чи п’яти тисяч членів цієї ж партії.