«Суходольськ» може бути скрізь?

— Спалахи гострих кишкових інфекцій трапляються і в розвинених європейських країнах. За даними ВООЗ, близько 40% усіх таких спалахів у Європейському регіоні було зареєстровано в побуті. Але в наших силах зменшити їх кількість. Саме для цього ми й здійснюємо санепіднагляд за установами ризику (об’єкти харчової промисловості, громадського харчування, водоканали, водопровідні та каналізаційні системи), інформуємо населення, як поводити себе в літній період. Ми навіть випустили спеціальну пам’ятку з правилами, яку поширили у багатьох ЗМІ. Зараз головне — довести людям, що багато залежить від кожного з них. Адже останнім часом спалахи інфекційних захворювань на великих об’єктах зустрічаються дедалі рідше. В основному неприємні інциденти трапляються в побуті. Меню, підготовлене, скажімо, для сільського весілля, зрозуміло, з санепідслужбою не обговорюють. Не запитують і санітарні книжки у тих, хто викликається допомагати готувати страви для 150—200 гостей. Крім того, масові застілля нерідко організовують там, де відсутні умови для зберігання продуктів. Були випадки, коли страви при тридцятиградусній температурі намагалися зберігати в льосі, оскільки холодильника не було. Напевно, це говорить ще й про те, що люди просто не усвідомлюють ризику, якому піддають себе і навколишніх, а також відповідальності за тих, кого вони запросили на торжество. Ми намагаємося пояснити, але нас не завжди чують. Наприклад, говоримо: мийте фрукти та овочі. Але хіба хто про це згадує, коли пробує товар на ринку? Адже навіть маленький шматочок може спровокувати інфекційне і паразитарне захворювання. Те ж саме стосується продукції, придбаної на стихійних ринках, яка не пройшла контролю і, відповідно, не має сертифікатів якості. Крім того, кожна господиня знає, що існує перелік страв, які не можна готувати в літній період (холодець, кондитерські вироби з кремом). Але хіба вони не з’являються в спекотну пору на багатьох столах?

— Тобто боротьба з літніми отруєннями схожа на битву з вітряками?

— Я би так не говорила — люди все- таки вчаться. Якщо, скажімо, цього року в тому чи іншому регіоні стався спалах, то гарантовано: найближчі три-чотири роки тут буде спокійно. За рік у середньому фіксується 40—50 спалахів різного масштабу. Як правило, найбільш масовими стають ті з них, які пов’язані з централізованим водопостачанням. А за кількістю лідирують харчові отруєння. Останнім часом з’явилися ще так звані комбіновані спалахи, коли люди проводять свої торжества, скажімо, у кафе, але при цьому приносять свої, часто сумнівні, продукти. До речі, головний державний санітарний лікар направив листи губернаторам усіх областей з проханням зобов’язати співробітників управління внутрішніх справ та санепідслужби взяти під контроль проведення таких заходів.

— Досить часто неприємні інциденти трапляються в будинках відпочинку та дитячих таборах. Чи є передумови до масових отруєнь у них у цьому році?

— Ми постійно перевіряємо оздоровчі установи. Перевірки бувають як планові (дитячі табори перевіряють частіше), так і за епідпоказаннями — якщо, наприклад, у якомусь таборі зафіксовано випадок інфекційного захворювання. Дозвіл на відкриття оздоровчої установи не дається без висновку санепідслужби. А крім того, після закінчення кожної зміни ми знову проводимо комплексне дослідження проб питної води та продуктів харчування. Адже може трапитися, що якість води з початку сезону змінилася. Частіше за все це стосується пляжів. Наприклад, нещодавно в Одесі та Криму пройшли проливні дощі. Значить, змінилися й зафіксовані раніше «пляжні» параметри. Сьогодні в Криму через несприятливі погодні умови закрито 7 пляжів, в Одесі — 2, в Маріуполі —1. Але ці показники можуть змінюватися, особливо на морських пляжах.

— А як би ви прокоментували ситуацію з черевним тифом в Одесі?

— Згiдно з висновками комiсiї, причиною захворювання там став водний фактор. Хоч не виключено, що посприяли тому продукти харчування. На жаль, інфекцію, яка викликає черевний тиф, досить важко розпізнати. До того ж хворі в Одесі абсолютно не пов’язані один з одним. У будь-якому випадку, зараз прийнято рішення закрити на дезiнфекцію всі ринки міста і заборонити продаж готової кулінарної продукції. Санітарно-епідеміологічна служба проводить у місті протиепідемічні та профілактичні заходи, в тому числі бактерійні обстеження всіх, хто контактував з хворими. Зараз в Одесі працює комісія міністерства, до якої увійшли провідні спеціалісти-інфекціоністи та епідеміологи. Вони обстежують тих, у кого виявлено лихоманку, оскільки вона виникає не лише при черевному тифі.

— Водний фактор у нас дуже часто стає причиною отруєнь. Чи не простіше «стелити соломку», а не ліквідовувати потім наслідки за рахунок коштів резервних фондів?

— Звичайно ж, простіше. Але ж санепідслужба не може замінити водопровідні мережі. Ми не виключаємо, що Суходольськ може повторитися сьогодні у будь- якому регіоні і в будь-який час. В Україні водопровідна та каналізаційна мережі зношені на 70-80%. Візьмемо тільки горезвісний Суходольськ: там труби були настільки зношені, що вода, яка текла по них, потрапляла у зовнішнє середовище. І навпаки: якщо трапляється якась аварія, тиск змінюється, і грунтові води всмоктуються в ті, що йдуть по трубах. Відбувається це навіть тоді, коли з очисних станцій вода виходить прийнятної якості.

— Скільки коштує ліквідація наслідків масових отруєнь?

— Усе залежить від масштабів спалаху. У будь-якому випадку, це тисячі гривень. Наприклад, візьмемо гепатит А, який був у Суходольську. Крім стаціонарного лікування, потрібна ще й реабілітація хворих. Крім того, як мінімум на місяць людина стає непрацездатною, а якщо захворіє ціла сім’я?.. Так що сума збитку залежить від багатьох чинників, у тому числі й від тих, які у нас не прийнято підраховувати. Мається на увазі моральний збиток.

— Чи було підраховано, скільки коштувало отруєння дітей на київській фабриці-кухні?

— Напевно, в столичному управлінні охорони здоров’я така цифра є. Але, як відомо, проблему фабрики ще не вичерпано. Кухню досі не відкрито і не буде відкрито доти, доки там не виконають умови, які ми поставили. А комунальному підприємству необхідно, не мало не багато, змінити технологію виробництва. Адже на одному з етапів приготування сиру використовувалася ручна праця.