Світло й тіні економічного зростання
Був час, коли запевнення влади про економічне зростання в Україні легко спростовувалися, скажімо, зауваженням про одночасне та стрімкіше зростання інфляції. Сьогодні спростувати позитивні аспекти статистики дуже непросто (в липні інфляція в Україні знизилася до 0% порівняно з 0,7% щомісяця в квітні — червні, а загалом із початку року вона залишилася на рівні 4,4%). Але є й відомості, які можна розцінити як тривожні. Наприклад, в останній день серпня Держкомстат повідомив, що середні нарахування комунальних платежів на одного власника особового рахунку в липні цього року зросли проти аналогічного періоду минулого року на 5,7% та становили 83,65 гривнi.
Добре це чи погано? Звісно, аналізуючи це повідомлення, можна припустити, що в країні зростають житлово-комунальні й енергетичні тарифи для населення. Це, як кажуть, не є добре. Але вдивимось у дані попереднього місяця. У червні середні нарахування піднялися ще вище — на 7,9% та досягли 85,12 грн., або 14,2% серед ньомісячної заробітної плати працівника, зайнятого в економіці країни. А в липні вони становили 13,8% середньомісячної заробітної плати. Отже, зростання тарифів нівелювалося зростанням доходів людей. Про це також свідчить зниження заборгованості із житлово-комунальних послуг: у липні вона скоротилася на 1,6%, чому, ймовірно, сприяло й те, що за цей період заборгованість населенню із виплат заробітної плати, пенсій, стипендій тощо поменшала на 11,3%. Ось ще один істотний аргумент: за станом на 10 серпня населення сплатило за житлово- комунальні послуги з урахуванням погашення заборгованості за минулі періоди майже п’ять мільярдів гривень, або 100,3% нарахованих сум, що на 12% більше, ніж на ту саму дату минулого року. Схоже, можна констатувати, що сімейним бюджетам стало трохи легше...
Чи не призведе зростання урядових витрат на соціальні потреби до прискорення інфляції після виборів? Екс-міністр фінансів, посол України в Великій Британії Ігор Мітюков не вбачає в цьому загрози. «Уряд витрачає більше грошей, це правда, але ці гроші прямують на збільшення внутрішнього споживання, що в свою чергу створює додаткові стимули економічного зростання. Отже, економічне зростання обганяє обсяги потенційного попиту. Тому я не вбачаю потенційної небезпеки до кінця цього року», — запевняв І. Мітюков журналістів у вівторок. На його думку, збільшення валютних резервів Нацбанку України дозволяє в разі необхідності вжити стерилізаційних заходів у необхідних обсягах.
Парадоксально, але сьогодні головною загрозою для української економіки стає певний надлишок грошей. Звісно, цьому сприяв як ніколи успішний процес приватизації. Але, очевидно, можна говорити й про покращання інвестиційного клімату. Наприклад, аж ніяк не безоглядно щедрий Європейський банк реконструкції та розвитку (згадаймо, що Україна так і не дочекалася від нього грошей на нафтопровід Одеса — Броди та добудування атомних електростанцій) обіцяє цього року більше ніж удвічі порівняно з попереднім роком збільшити обсяг кредитування для України, як вважає директор ЄБРР в Україні Камен Захарієв, наша країна як позичальник значно виросла протягом останніх двох років. Зі слів банкіра, це підтверджують і рейтинг країни, і рейтинг окремих українських позичальників. Зокрема, ЄБРР надав адміністрації залізничного транспорту «Укрзалізниця» кредит (під гарантію держави) в розмірі $120 млн.
Україна й надалі планує вдаватися до міжнародних позик, чому, очевидно, не заважає не дуже вдалий результат переговорів із нещодавньою місією Міжнародного валютного фонду про кредит «попереджувальний stand-by». Міжнародні фінансисти нібито ще не дуже довіряють здібностям українського центробанку працювати не в ситуації кризи, а в умовах зростаючої економіки. Але це, як кажуть, їхні проблеми. Україна, проте, планує в 2005 році зберегти обсяги позик на зовнішніх ринках на рівні 2004 року ($1,1 млрд.), але при цьому знизити витрати на обслуговування державного боргу. Вітчизняні фінансисти впевнені, що низький рівень інфляції (4,4%) та значне зростання ВВП (за сім місяців — 13,5%) дозволяють сподіватися на покращання інвестиційного рейтингу країни і, як наслідок — зниження вартості залучених кредитних ресурсів.
Макроекономічні тенденції в українській економіці зараз, схоже, не повинні викликати особливих побоювань. Команда Віктора Януковича, яка поступово додає «очки» своєму кандидату, мабуть, налаштована виключно на перемогу. (У цьому, за даними соцопитувань, не сумніваються навіть багато з тих, хто має намір голосувати за іншого лідера президентських перегонів). А якщо це так, то вона не має резону закладати міну у вигляді подальших інфляційних стрибків під майбутній уряд.
Утім, якась міна там уже (і давно) знаходиться. Це — тіньова економіка. До неї в країні зберігається якесь невизначене ставлення. На неофіційному рівні, очевидно, визнано, що підприємства не спроможні зносити покладене на них податкове навантаження, що становить, за деякими оцінками, від 90 до 120% прибутку. А якщо так, то їм дозволяється «мінімізувати» податки шляхом перетворення на готівку грошових коштів і виведення їх у тіньовий обіг. Дехто на цьому непогано заробляє. Узагальнені факти й обсяги відповідні органи, не виключено, мають. Але ними ніхто, звісно, не ділитиметься.
Розглянемо непрямі факти. Чи багато ми чуємо про викриття конвертаційних центрів? Приклади можна порахувати на пальцях однієї руки. Чи багато засуджених із таких справ? Відповідь та сама. Тим часом джерела «Дня» підтверджують, що в тіньовому обігу бере участь переважна більшість підприємств, незалежно від форми власності. Для обслуговування цієї діяльності в країні має існувати безліч конвертаційних центрів і, за деякими ознаками, їхня кількість не скорочується. Якби таких центрів ставало менше, то ціна на їхні послуги мала б тенденцію до зростання. Проте цього не відбувається. Норма прибутку на незаконних неоподатковуваних операціях влаштовує всі сторони. При цьому уряд удає, що не знає про те, що найкращий метод боротьби з тінню — це зниження податкового тиску. Щойно податки дадуть підприємствам можливість займатися розширеним відтворюванням, конвертаційні центри, а також фіктивні фірми та ті, хто в держструктурах займається за плату відшкодуванням ПДВ (відкат уже доходить до дивовижних 75%), залишаться без роботи. Кандидат на посаду президента, який, відкинувши умовностi й сентименти, вже зараз здійснить якісь реальні зусилля для того, щоб вивести країну з-під влади подвійної бухгалтерії, отримає в підтримку абсолютної більшості. У тому числі й бізнес-середовища, якому набридло постійно почуватися під ковпаком правоохоронних органів і залежати від стану особистих відносин з тим чи іншим начальником.
