Своєчасний крок

Петро ПРОКОПЕНКО, голова організації «Союз «Чорнобиль» України» Московського району м. Харкова, член Демократичної партії України:

— «Канівська четвірка» — подія, знаменна не тільки для цих виборів, але й взагалі для історії України. Зовсім недавно Леонід Кравчук говорив, що це неможливо, що в Україні політики ніколи не домовляються, вони тільки сваряться і розбігаються. Я вважаю, що часи, про які говорив перший Президент, минули. Політики домовилися. Це рішучий крок. Думаю, праві аналітики радіо «Свобода», які передрікають перемогу єдиному кандидату ще в першому турові.

Упевнений, що єдиним кандидатом буде Євген Марчук, бо в його особі ми бачимо людину, яка влаштовує і лівих, і правих, і Захід, і Схід. Марчук — це консолідація суспільства, його примирення.

Наша партія загалом поки що була нейтральною щодо кандидатів у президенти. І раптом в пресі промайнуло повідомлення, що голова партії пані Ганна Антоньєва заявила, що ДПУ буде підтримувати нині чинного Президента. Якщо це так, то пані Антоньева дуже ризикує. Вона грубо порушила партійний статут. Незайвим буде нагадати, що саме за волюнтаризм у партійних питаннях розпрощався зі своїм постом колишній голова Володимир Яворівський.

Такого рішення з'їзд не приймав. Було вирішено провести в серпні партконференцію, щоб визначитися з кандидатом у президенти. Але конференція не відбулася. Багато обласних організацій, а тим більше, рядові члени, віддали перевагу Євгену Марчуку. Харківська облпарторганізація ДПУ де-факто підтримує Євгена Кириловича і, принаймні, «канівську четвірку».

Левко ЛУК'ЯНЕНКО, почесний голова УРП:

— Політика вимагає певних маневрів для досягнення мети. Тому я дивлюсь уперед, оскільки, на думку багатьох правих партій, саме Євген Марчук є найкращим президентом для України. Сама ж угода передбачає, що кожен із чотирьох політиків залишається на своїй політичній платформі, водночас вони об'єднуються для захисту найважливішого — демократизму.

Степан СЕРЕДА, голова Львівської обласної організації УРП:

— На позиції УРП на Львівщині вона ніяк не вплинула. Наші люди як працювали, так і працюють. Звичайно, деякі люди, які ще твердо не визначились на користь Євгена Марчука, сприйняли її із застереженням. Однак ще є достатньо часу, щоб донести до них нашу позицію та роз'яснити ситуацію.

Євген ТАЛІПОВ, один із лідерів Соціалістичної партії на Львівщині:

— «Канівська угода» — це найстрашніший снаряд по Кучмі. Адже підписали її дуже солідні люди. І в них є багато спільного. А найголовніше, що вони всі є державники. Саме цим викликана така бурхлива реакція кучмівського штабу. Адже всі 20 партій, які підтримують Леоніда Даниловича, мають менше активістів, аніж одна Соціалістична партія. Цей крок дуже добрий у психологічному плані. Тож я сподіваюся, що першим свою кандидатуру зніме Василь Онопенко.

Євген ПАТРАКЄЄВ, співголова ради СДПУ, голова правління Волинської обласної організації СДПУ:

— Утворення «четвірки» цінне вже тим, що закладає принцип взаємної неборотьби цих кандидатів. Боротьба навзаєм завжди знижує рейтинги тих, хто її веде. До того ж об'єднані можливості незрівнянно вищі за можливості кожного окремо. Якщо вони домовляться не тільки про співпрацю, а й про висунення з-поміж себе одного кандидата (нехай навіть унаслідок якоїсь домовленості про майбутній розподіл ролей) і будуть на це працювати, то в них з'являється реальний шанс коли не перемогти в першому турі, то неодмінно вийти в другий. А в другому об'єднаний кандидат гарантовано переможе нинішнього Президента.

Хто може стати таким кандидатом? Провідні особи «четвірки», звичайно, Марчук і Мороз. Два інших, Ткаченко й Олійник, відчутно поступаються їм, але мають непогані можливості забезпечити перемогу одного з них. Краще б це був Євген Марчук. Його підтримав би національно-демократичний електорат. Також до нього значною мірою відійшли б голоси прихильників Мороза, Ткаченка та Олійника. Тому саме Євген Марчук, єдиний із згаданих чотирьох кандидатів, має шанс перемогти. І хочеться вірити, що всі четверо розуміють: перемогти вони зможуть, лише об'єднавшись, і перемогти зможе не будь-хто з них, а тільки один.

— У протилежному таборі тішаться з того, що начебто знайшли слабке місце Євгена Марчука: він правий, а об'єднався з лівими. Що ж то, мовляв, за союз!

— Марчук не правий і не лівий, а соціал-демократ. І об'єднався із соціал-демократом Морозом (принаймні, так він сам себе визначає). Олійник також не правий і не лівий — він просто прагматик. У риториці Ткаченка справді багато лівого, але в практиці так само багато правого. Зрештою, він спікером став завдяки Кучмі та правому лобі у Верховній Раді, спільну мову з якими знайшов не на ідейних переконаннях, а в процесі обслуговування спільних інтересів. Московські заяви? Та в Ткаченка це тільки заяви, а Кучма своєю практикою ті заяви реалізує. Отож у цьому розумінні він значно лівіший від голови парламенту.

— Життя політичних партій України вже дало вдосталь прикладів руйнівної ролі амбіцій. Чи не чекає це ж і «канівську четвірку»?

— Спроби Марчука і Мороза домовитися тривають фактично з початку передвиборного процесу. Ці кандидати — основа об'єднання. Олександр Ткаченко не справляє враження переконливого претендента, але він значно посилює «четвірку». Це прагматичне об'єднання на перемогу, тому ніхто з його учасників не займається пропагандою ідей як таких. Кожен із них розуміє, що справа не в ідеях, а в тому, щоб в Україні з'явився інший президент. Їхнє завдання — знайти з-поміж себе реальну кандидатуру і домовитися про подальшу співпрацю, щоб кожен із них міг у майбутньому реалізувати себе. Тому більш ніж обнадійливо, що вони все-таки домовляться щодо спільної кандидатури.

— Проте чи так уже неважливо для майбутнього України, людина яких політичних поглядів стане главою держави?

— Сьогодні треба казати так: або в України майбутнє, або його немає. Якщо Президентом залишиться Кучма — майбутнього нема. У разі перемоги будь-якого іншого кандидата воно є. Тому що будь-який інший кандидат не дасть нашу сьогоднішню ситуацію довести до повного маразму, як це робить нинішній Президент.

Микола КУЧЕРУК, глава Рівненської обласної організації Конгресу українських націоналістів:

— Той факт, що з Євгеном Марчуком хочуть співробітничати інші кандидати в Президенти само по собі, на мій погляд, дуже добре. Ми, націоналісти, коли стоїть питання про вибір між партіями і державою, вважаємо, що держава важливіша, а в нас немає сумніву, що Євген Марчук стоїть за державу. Що ж до інших кандидатів, то необхідно вести переговори і з лівими, якщо це саме українські ліві і вони думають про благо України. Нам зараз дуже необхідно бути мудрими, щоб врятувати державність. Необхідно забути про свої гетьманські замашки і працювати всім разом.

Валентина ЮСКОВИЧ, керівник обласної організації СДПУ:

— Я вітаю домовленості в Каневі і вважаю, що якщо будуть надалі інтегровані дії кандидатів, то це піде тільки на користь справі виведення з тупика. На сьогоднішній день сили політичних партій розкидані, а народ від нас чекає реальних кроків і консолідованої роботи. Я вважаю, що саме в цьому напрямі необхідно діяти. Це дуже своєчасний крок, і саме його чекає від політиків громадськість.

Валентин ТКАЛИЧ, керівник обласної організації Руху:

— Ми вітаємо цей політичний акт — угоду в Каневі 4 кандидатів у Президенти, які домовилися між собою вести передвиборну кампанію. Це безумовний факт, який говорить про те, що в політичному розкладі є сили, здатні протистояти нинішньому режиму. Очевидно, що команді нинішнього Президента вже не вдається діяти так, як раніше. Маємо на увазі розкол у лівому і в правому таборі, а конкретно — розкол Руху, загибель Чорновола, роль підкидного «троянського коня» Наталії Вітренко.

На думку Валентина Ткалича, команда нині чинного Президента незаконно використовує всі ресурси держави. Недопустимо, щоб міліція — репресивний орган, якому й адміністративними, і моральними нормами цим займатися заборонено, брала участь у виборчому процесі. Є чимало достовірних фактів, які підтверджують це. Отже, підсумовує керівник обласної організації Руху, об'єднання сил просто необхідне, що в результаті дасть шанс вийти на систему дійсно чесних, справедливих виборів.

Володимир БАКУМЕНКО, директор Харківського комбінату благоустрою, довірена особа кандидата в Президенти України Євгенія Марчука:

— Я вважаю, що об'єднання «великої четвірки» — це перший крок до майбутньої перемоги на виборах. Думаю, що до них приєднаються й інші кандидати в Президенти. Здоровий глузд повинен перемогти. І якщо раптом «велика четвірка» вирішить, що єдиним кандидатом в Президенти повинен бути не Євген Кирилович, а хтось інший, мені буде дуже боляче, тому що я люблю цю людину і довіряю йому. Але я підкорюся і буду агітувати виборців вже за цього кандидата.

Напевно так само боляче було б і багатьом моїм колегам. Я добре знаю настрої харківського директорату. Більшість — відсотків сімдесят з тих, кого я знаю — підтримують Євгена Марчука, відсотків двадцять — Олександра Мороза. Директори великих підприємств висловлюються за Леоніда Кучму, і хто знає, скільки серед цих людей істинних прихильників нині чинного Президента, а скільки просто підкоряється вимогам влади. Упевнений, що до 31 жовтня кількість друзів Євгена Марчука серед директорату збільшиться. Дуже багато хто бачить в ньому ту єдину політичну фігуру, яка здатна об'єднати народ України і вивести державу зі страшної кризи.